Постанова ВСУ від 05.02.2014 року у справі №6-150цс13

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 лютого 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор'євої Л.І., Онопенка В.В.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Лященко Н.П., Патрюка М.В., Сімоненко В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа - відділ Держземагенства у Чорнобаївському районі Черкаської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за заявою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" Чорнобаївського району Черкаської області на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" Чорнобаївського району Черкаської області (далі - СТОВ "Кліщинське", третя особа - відділ Держземагенства у Чорнобаївському районі Черкаської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Зазначала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,71 га, що розташована на території Кліщинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

3 грудня 2007 року вона уклала зі СТОВ "Кліщинське" договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, строк дії якого закінчився в 2012 році. Продовжувати дію договору оренди наміру не мала, про що повідомила відповідача.

Посилалася на те, що 14 листопада 2012 року між нею та СТОВ "Кліщинське" всупереч її волі без ознайомлення було підписано договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років та акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Цього самого числа вона звернулась до відділу Держземагенства у Чорнобаївському районі Черкаської області із заявою, в якій просила не реєструвати договір оренди як такий, що підписаний усупереч її волі, але 24 грудня 2012 року договір пройшов державну реєстрацію.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_7 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 листопада 2012 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2013 року, позов ОСОБА_7 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 256 від 14 листопада 2012 року, зареєстрований у відділі Держземагенства у Чорнобаївському районі Черкаської області 24 грудня 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2013 року відмовлено СТОВ "Кліщинське" у відкритті касаційного провадження.

У заяві СТОВ "Кліщинське" просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2013 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7, її представника - ОСОБА_8 і представника третьої особи - Синецького В.Ю., дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в заяві СТОВ "Кліщинське" доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 2,71 га із цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кліщинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

3 грудня 2007 року ОСОБА_7 надала зазначену земельну ділянку в оренду СТОВ "Кліщинське" строком на 5 років. До закінчення строку дії договору вона повідомила орендаря про намір не продовжувати його дію.

14 листопада 2012 року між ОСОБА_7 та СТОВ "Кліщинське" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років і підписано сторонами акт приймання-передачі об'єкта оренди. Цього самого числа ОСОБА_7 звернулась до відділу Держземаганства у Чорнобаївському районі Черкаської області із заявою про помилковість підписання нею зі СТОВ "Кліщинське" договору оренди й просила не проводити державної реєстрації цього договору, оскільки підписала його під тиском.

24 грудня 2012 року договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у відділі Держземаганства у Чорнобаївському районі Черкаської області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, обґрунтовано виходив із того, що договір оренди земельної ділянки є недійсним з підстав, передбачених частиною першою статтею 215 ЦК України, як підписаний ОСОБА_7 всупереч її волі та намірам.

Для прикладу наявності неоднакового застосування статей 203, 215 ЦК України заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2012 року та від 17 липня 2013 року постановлені за подібних спорів, за якими суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач добровільно розпорядився належною йому земельною ділянкою, уклавши договір оренди земельної ділянки з відповідачем із зазначенням і узгодженням його істотних вимог, з дотриманням вимог статей 203, 215 ЦК України.

Таким чином, у справі, яка переглядається, та у справах, на судові рішення в яких заявник посилається в обґрунтування своєї заяви, наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 203, 215 ЦК України.

З урахуванням викладеного в задоволенні заяви СТОВ "Кліщинське" про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2013 року слід відмовити, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились.