П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» (далі - Товариство) до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У січні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії ОДПІ щодо зменшення Товариству грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) (як податкового зобов'язання, так і податкового кредиту) на загальну суму 761 537 грн за червень 2013 року та зобов'язати ОДПІ поновити суми сформованих Товариством грошових зобов'язань з ПДВ.
На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що ОДПІ під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки порушила вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК), у зв'язку з чим податковий орган дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу акта перевірки та за результатами яких були внесені зміни до автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС) «Податковий блок» без прийняття податкового повідомлення-рішення.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2014 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 червня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 вересня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасував, а постанову суду першої інстанції про задоволення позову залишив без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, касаційний суд вказав, що податковий орган не має права на коригування податкової звітності за наслідками проведення документальної перевірки, а її результати не підлягають відображенню в інформаційних базах податкового органу.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування цим судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 22 травня та 1 липня 2014 року (справи №№ К/800/44920/13, К/800/10128/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування касаційним.
В ухвалі від 1 липня 2014 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Викладення податковим органом в акті перевірки суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку товариства порушень податкового законодавства є правом податкового органу, а отже, прав позивача, які підлягають захисту, порушено не було. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року цей суд дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення з електронних баз даних (перелік яких відповідно до пункту 74.1 статті 74 ПК визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику) відомостей та інформації, отриманих внаслідок проведення документальної позапланової виїзної перевірки та внесених за результатами акта перевірки.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом статей 71, 72, 74 у подібних правовідносинах, Верховний Суд України зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.
У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).
Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно з пунктом 75.1 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Сервисы для юристов