П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2014 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П., суддів:Берднік І.С.,Колесника П.І., Гуля В.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., - Жайворонок Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «УСГ») про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року в справі № 910/17223/13 за позовом ПАТ «СК «УСГ» до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПАТ «УОСК») про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року ПАТ «СК «УСГ» звернулося до суду з позовом до ПАТ «УОСК» про відшкодування в порядку регресу шкоди в сумі 27 470 грн 83 коп. Свої вимоги мотивувало тим, що 15 лютого 2012 року між ПАТ «СК «УСГ» (страховик) і ОСОБА_9 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-2840-12-00054, яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1.
10 січня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9 та автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі калькуляції, рахунка-фактури та інших документів ПАТ «СК «УСГ» складено страховий акт від 8 лютого 2013 року № ДККА-23494 та виплачено на користь ОСОБА_9 страхове відшкодування в розмірі 27 470 грн 83 коп., про що свідчить платіжне доручення від 8 лютого 2013 року № 2128.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_10 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_2, застрахована в ПАТ «УОСК» за полісом № АЕ/1295647.
Виплативши страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, ПАТ «СК «УСГ» просило стягнути з ПАТ «УОСК» шкоду, завдану з вини водія ОСОБА_10
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ «УОСК» на користь ПАТ «СК «УСГ» 26 960 грн 83 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року постанову апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2014 року справу № 910/17223/13 за заявою ПАТ «СК «УСГ» про перегляд постанови Вищого господарського Суду України від 1 липня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПАТ «СК «УСГ» просить скасувати постанову Вищого господарського Суду України від 1 липня 2014 року і прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування заяви ПАТ «СК «УСГ» надано постанову Вищого господарського суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 5028/17/22/2012, правовідносини в якій, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, яка переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не надано доказів направлення претензії з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу, що свідчить про відсутність порушення його прав з боку відповідача.
Скасовуючи це рішення та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що позивач після виплати страхового відшкодування отримав право вимоги потерпілої особи та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Тобто, позивач може реалізувати своє право шляхом звернення до суду із позовом.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування, набув права кредитора (потерпілого в ДТП) у страховому зобов'язанні. Отже, в порядку та у строки, визначені п. 35.1 ст. 35 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) та ст. 1194 ЦК України, позивач зобов'язаний був направити відповідачеві заяву про виплату страхового відшкодування. Оскільки позивач із такою заявою не звертався, то строк виплати страхового відшкодування не настав.
Разом із тим у постанові Вищого господарського суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 5028/17/22/2012, на яку посилається заявник як на підставу для порівняння, суд касаційної інстанції, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за подібних предмета і підстав позову, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного висновку: позивач (страховик) отримав право вимоги потерпілої особи (страхувальника) після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування; позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову про стягнення страхового відшкодування до суду.
Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV.
Усуваючи вказані розбіжності, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Закон № 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сервисы для юристов