Постанова ВСУ від 04.02.2026 року у справі №918/1180/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 918/1180/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 (колегія суддів: Олексюк Г. Є.- головуючий, Гудак А. В., Мельник О. В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2025 (суддя Романюк Р. В.)

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України

до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди нежилого приміщення

за участю: відповідача за первісним позовом Тарасюк Д. В. (керівник), Бернацький П. В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) звернулося до господарського суду із позовом до Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України (далі - Організація), в якому просило стягнути заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 54 789,70 грн.

1.2 Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов додаткового договору від 28.11.2017 № 1946 до договору оренди від 02.09.1996.

1.3 Організація звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Управління, в якій просила визнати незаконним з моменту укладення цей додатковий договір.

1.4 В обґрунтування зустрічного позову Організація посилалася на те, що у начальника Управління - Поліщук Н. В. не було повноважень на укладення правочину без попереднього погодження з органом місцевого самоврядування та відповідного доручення і на час укладення не була затверджена органом місцевого самоврядування Методика розрахунку орендної плати. Організація також як на підставу посилалася на постанову Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на виселення творчих спілок" від 21.10.2009 № 1653-VI, Закон України "Про посилення захисту майна редакцій медіа, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок" від 20.05.2010 № 2274-МІ і вказувала про те, що Управління є неналежним позивачем, оскільки не є власником приміщення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.04.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Організації на користь Управління 54 726,59 грн заборгованості зі сплати орендної плати, а в решті цього позову та у зустрічному позові - відмовлено.

2.2 Суд дійшов висновку, що Організація неналежно виконувала взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням та, здійснивши перерахунок заборгованості зі сплати орендної плати, встановив, що за період з 01.09.2021 по 30.04.2024 остання становить 54 726,59 грн.

2.3 Щодо зустрічного позову суд зазначив, що Організація не довела належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсним договору. Спірний договір не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави чи суспільства, а тому враховуючи, що під час його укладення сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, суд визнав цю вимогу необґрунтованою.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Організація просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов - задовольнити повністю.

3.2 Скаржник вважає, що суди не врахували висновків Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) стосовно того, що: