П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Яреми А.Г.Суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Держземагенства України в особі відділу у Володарському районі Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткового договору недійсними, скасування державної реєстрації, за заявою дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») та Держземагенства України в особі відділу у Володарському районі Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткового договору недійсними, скасування державної реєстрації. Позивач зазначав, що 16 грудня 2006 року між ним та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 10,230 га, що розташована на території Республіканської сільської ради Володарського району Донецької області та належить позивачу на праві власності підставі державного акта від 24 липня 2006 року.
Посилаючись на те, що в укладеному договорі оренди відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, у ньому не вказані якісні характеристики землі; відсутня нормативна грошова оцінка земельної ділянки; невизначені умови використання та цільове призначення земельної ділянки; не вказані умови збереження орендованої землі; не визначені умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; не визначені умови страхування земельної ділянки та сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення орендованої земельної ділянки. При цьому фактично земельна ділянка в оренду не передавалася, у договорі оренди відсутні його невід'ємні частини, зокрема акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.
Рішенням Володарського районного суду від 16 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 16 грудня 2006 року, укладений ОСОБА_8 з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», а також додатковий договір до договору оренди земельної ділянки, укладений 1 січня 2010 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року касаційну скаргу ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення касаційного суду ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» просить скасувати ухвалу касаційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неоднакове застосування ним ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» Завізного М.О. на підтримання заяви та ОСОБА_8 на її заперечення, які взяли участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом установлено, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 10,230 га, яка розташована на території Республіканської сільської ради Володарського району Донецької області.
У 2006 році між позивачем та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в 2007 році у Володарському районному відділі ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».
1 січня 2010 року між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки, який було зареєстровано у Володарському районному відділі Донецького регіонального ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15 жовтня 2010 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що під час укладення договору оренди землі сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, передбачених
ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», - у спірному договорі відсутні умови збереження орендованої земельної ділянки; умови індексації орендної плати; умови повернення земельної ділянки орендодавцю, що відповідно до
ч. 2 ст. 15 вищезазначеного Закону є підставою для визнання його недійсним.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції помилково виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним у силу статті 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки він укладений без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження всіх істотних умов, а саме умови збереження орендованої земельної ділянки; умови індексації орендної плати; умови повернення земельної ділянки орендодавцю. Такий висновок є передчасним.
При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушує право позивача відсутність у договорі оренди зазначеної умови, її істотності, а також судом не з'ясовано, у чому саме полягає порушення законних прав позивача.
До такого ж висновку у своїй ухвалі від 24 вересня 2014 року дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції
ст. 15 Закону України «Про оренду землі» посилається у своїй заяві ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервисы для юристов