П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників заявника - Павловича Д.М., Харка Д.М., Деревцова С.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» (далі - Товариство) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року Товариство звернулось із позовом до ОДПІ про: визнання неправомірними дій щодо складання акта ОДПІ від 22 січня 2013 року № 473/222-09/3741/226 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Регіональна агенція по обслуговуванню рекламоносіїв» (далі - акт від 22 січня 2013 року); визнання протиправними дій щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства в Інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» (далі - Інтегрована система) на підставі акта від 22 січня 2013 року за період з 1 липня по 30 вересня 2011 року; зобов'язання відновити в Інтегрованій системі даних показники податкової звітності Товариства, що зазначені у податкових деклараціях та додатку № 5 за вказаний період, та видалити акт від 22 січня 2013 року з Інтегрованої системи.
На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що ОДПІ під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки порушила вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК), у зв'язку з чим податковий орган дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу акта перевірки та за результатами яких були внесені зміни до показників Інтегрованої системи без прийняття податкового повідомлення-рішення.
Суди встановили, що 21 січня 2013 року посадові особи ОДПІ провели документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 1 липня по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 січня 2013 року.
У ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 3 626 235 грн, які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах, та до завищення валових витрат на загальну суму 3 626 235 грн, які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах, завищення податкових зобов'язань на суму 724 518 грн 67 коп. та завищення податкового кредиту на суму 724 518 грн 67 коп.
На підставі зазначеного акта ОДПІ внесла зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства до Інтегрованої системи.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 2 серпня 2013 року, яку залишив без змін Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 грудня 2013 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ОДПІ щодо зміни показників податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства в Інтегрованій системі та зобов'язав ОДПІ відновити в цій системі показники податкової звітності Товариства, що зазначені у податкових деклараціях та додатку № 5 за період з 1 липня по 30 вересня 2011 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов Товариства, дійшов висновку, що перевірку Товариства проведено з дотриманням вимог податкового законодавства, порушень у діях відповідача щодо порядку та підстав проведення перевірки суд не встановив.
Суд зазначив, що за наслідками перевірки відповідачем на підставі висновків акта від 22 січня 2013 року податкове повідомлення прийнято не було. Разом з тим відповідач вніс зміни стосовно податкової звітності позивача з ПДВ, які знайшли своє відображення в Інтегрованій системі. Враховуючи те, що дані з цієї системи використовуються в подальшому податковими органами при обчисленні податкових зобов'язань як самого позивача, так і інших платників ПДВ, які мали з ним правовідносини, а також при здійсненні перевірок інших платників податків, суд дійшов висновку, що здійснене ОДПІ коригування у вищевказаній системі призвело до настання для позивача негативних наслідків.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування цим судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: положень статті 74, пункту 78.4 статті 78, пункту 86.1 статті 86 ПК.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
В ухвалі від 1 липня 2014 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Викладення податковим органом в акті перевірки суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку товариства порушень податкового законодавства є правом податкового органу, а отже, прав позивача, які підлягають захисту, порушено не було. Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, то позовні вимоги в частині визнання протиправними дій податкового органу при формуванні акта про завищення товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту є необґрунтованими. Щодо внесення податковим органом до Інтегрованої системи інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки товариства, то, в цьому випадку, це є лише службовою діяльністю працівників податкового органу з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.
У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).
Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Сервисы для юристов