ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Григор'євої Л.І.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» до ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів за заявою публічного акціонерного товариства «Сад Поділля» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2014 року публічне акціонерне товариство «Сад Поділля» (далі - ПАТ «Сад Поділля») звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 червня 2011 року між сільськогосподарським відритим акціонерним товариством «Сад Поділля» (далі - СГ ВАТ «Сад Поділля»), правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля», і ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, за яким ПАТ «Сад Поділля» продало, а відповідачка за 29 172 грн купила 442 дерева яблунь, розташованих на належній ОСОБА_9 на праві власності земельній ділянці. За актом приймання-передачі відповідачка прийняла у користування яблуні та сплатила за них 7 293 грн, решту суми вона зобов'язана була сплачувати по 7 293 грн щорічно до 1 грудня 2013 року. Проте ОСОБА_9 взятих на себе грошових зобов'язань не виконала.
ПАТ «Сад Поділля» просило стягнути з ОСОБА_9 заборгованість за договором купівлі-продажу в розмірі 22 761 грн.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області
від 6 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня
2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ПАТ «Сад Поділля» заборгованість за договором купівлі-продажу від 18 червня 2011 року в сумі 22 761 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_9 задоволено; рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
У поданій 10 квітня 2015 року до Верховного Суду України заяві
ПАТ «Сад Поділля» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, а рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року залишити в силі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження своїх доводів заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 4 лютого 2015 року.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 23 квітня 2015 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені у заяві, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Судами під час розгляду справи встановлено, що 18 червня 2011 року між СГ ВАТ «Сад Поділля», правонаступником якого є ПАТ «Сад Поділля», і
ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу, за яким СГ ВАТ «Сад Поділля» продало, а відповідачка за 29 172 грн придбала 442 дерева яблунь.
На виконання договору 18 червня 2011 року СГ ВАТ «Сад Поділля» передало ОСОБА_9 зазначені дерева, а остання внесла до каси товариства 7 293 грн у рахунок часткової оплати за договором.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що право власності на земельну ділянку поширюється й на багаторічні насадження, які знаходяться на цій земельній ділянці. Відповідачка, набувши право власності на земельну ділянку, одночасно стала власником багаторічних насаджень на ній, тому позивач не мав повноважень власника у розпорядженні майном на момент укладення договору купівлі-продажу, а відтак вимоги ПАТ «Сад Поділля» про стягнення заборгованості за цим договором є безпідставними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що товариство звернулось із позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, вимоги щодо визнання недійсним цього договору сторонами не заявлялись, тому суд першої інстанції при вирішенні справи по суті вийшов за межі позовних вимог. Окрім того, є рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 4 червня 2013 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 червня 2011 року відмовлено.
Скасовуючи рішення апеляційного суду й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що вимоги ПАТ «Сад Поділля» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу є безпідставними, оскільки на момент укладення договору товариство не мало повноважень власника в розпорядженні майном.
Проте у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідач, який належним чином не виконав грошових зобов'язань, передбачених чинним договором купівлі-продажу багаторічних насаджень, має сплатити заборгованість за договором згідно з вимогами статті 625 ЦК України.
Сервисы для юристов