П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 червня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації, визнання права власності на земельну ділянку за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У січні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» ( далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), про визнання недійсними рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації, визнання права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2220/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 На підставі цього рішення ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Згідно договору купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року ОСОБА_9 здійснив відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_10, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_9, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_10
Посилаючись на те, що Коцюбинською селищною радою прийнято рішення про відчуження вказаної земельної ділянки з перевищенням повноважень, оскільки земельну ділянку передано за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні КП Святошинське лісопаркове господарство, крім того земельна ділянка розташована за межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, прокурор просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1», державний акт серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_9 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10, та скасувати його державну реєстрацію, визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2220/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Визнано недійсним держаний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_9 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10, та скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2013 року рішення Ірпінського міського суду від 11 квітня 2013 року скасовано в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_9 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_10, та скасування його державної реєстрації. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції заступник Генерального прокурора України просить скасувати рішення Ірпінського міського суду від 11 квітня 2013 року, рішення апеляційного суду Київської області від 3 грудня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а також посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 125, 126, 152, 155 ЗК України, статей 215, 216, 228 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Сахно Н.В. на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом установлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі в приватну власність земельної ділянки. На підставі зазначеного рішення останньому видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно із договором купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_10, про що на державному акті цього ж дня зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_10
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що селищна рада вийшла за межі своїх повноважень та розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована поза межами смт. Коцюбинське. При цьому суд зазначив, що оскільки рішення Коцюбинської селищної ради визнано недійсним, то і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_9 на його підставі, також має бути визнаний недійсним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акта на право власності на зазначену вище земельну ділянку, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із положень статті 204 ЦК України та зазначав, що земельна ділянка відчужена іншій особі за договором купівлі-продажу, який недійсним не визнавався.
Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, від 24 грудня 2014 року, від 21 січня 2015 року, від 22 лютого 2015 року суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо визнання державного акта на право власності на землю з відміткою про перехід права власності до іншої особи недійсним на підставі статей 125, 126 ЗК України.
У наданих для порівняння:
- постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року суд дійшов висновку про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
- постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року суд виходив із того, у справі встановлено факт відсутності, на час прийняття селищною радою, рішення про надання ОСОБА_8 земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, суд на підставі статей 116, 122, частини першої статті 155 ЗК України, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.
- постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року, від 28 січня 2015 року, висловлена правова позиція суду про те, що оскільки норми ЗК України встановлюють нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності, то суд на підставі дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним і державного акта, що виданий на підставі недійсного рішення селищної ради.
Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а також невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права а саме статей 125, 126, 152, 155 ЗК України, статей 215, 216, 228 ЦК України.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Сервисы для юристов