П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого суддів: Берднік І.С., Барбари В.П., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б., -
за участю представників:
приватної фірми "А і Є" - Євдощука А.А.,
Бейлика М.Б.,
товариства з обмеженою відповідальністю
"Бридж Плюс" - Сильченка О.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватної фірми "А і Є" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 березня
2015 року у справі № 910/16069/14 за позовом приватної фірми "А і Є" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бридж Плюс" про визнання недійсним договору,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року приватна фірма "А і Є" (далі - ПФ "А і Є") звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бридж Плюс" (далі - ТОВ "Бридж Плюс") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 3 лютого 2014 року, укладеного між ПФ "А і Є" і ТОВ "Бридж Плюс".
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний договір було укладено за відсутності дозволу власника на відчуження нерухомого майна, крім того, продаж цього майна відбувся за балансовою вартістю, а не за ринковою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12 вересня
2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23 грудня 2014 року рішення господарського суду міста Києва від
12 вересня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 3 лютого 2014 року, укладений між ПФ "А і Є" і ТОВ "Бридж Плюс". Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Вищий господарський суд України постановою від 5 березня
2015 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року, а рішення господарського суду міста Києва від 12 вересня 2014 року залишив без змін.
У зазначеній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Наголосив, що дії позивача, який на виконання умов договору за актом приймання-передачі передав нерухоме майно відповідачеві та прийняв оплату проданого майна за договором, свідчать про наступне схвалення цього договору. А чинне законодавство не містить заборони стосовно визначення у договорі купівлі-продажу ціни у розмірі балансової вартості нерухомого майна.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 березня 2015 року ПФ "А і Є", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 241 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати цю постанову, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року залишити в силі.
На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ПФ "А і Є" долучила до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року у справі № 5002-22/1557-2011, від
15 липня 2013 року у справі № 5006/14/223пд/2012, від 18 вересня
2014 року у справі № 5028/2/97(12/4)2012, від 16 липня 2013 року у справі № 5011-75/10112-2012, від 10 липня 2013 року у справі
№ 918/107/13-г.
У зазначених постановах, на які посилається заявник на обґрунтування своєї заяви, Вищий господарський суд України дійшов протилежного правового висновку стосовно вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання.
Сервисы для юристов