П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (далі - СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - ГУ ДКС) про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з державного бюджету в особі ГУ ДКС бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2012 року в розмірі 2 180 908 грн та пеню у сумі 32 495 грн 52 коп. за прострочення погашення заборгованості бюджету з 1 вересня по 31 жовтня 2012 року включно.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що невиконання відповідачами своїх обов'язків, встановлених вимогами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2012_11_20/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК) порушило право Товариства на своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ, яке підлягає стягненню як заборгованість бюджету з нарахуванням на неї пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, позов задовольнив частково: постановив стягнути з Державного бюджету України в особі ГУ ДКС на користь Товариства бюджетну заборгованість із відшкодування ПДВ за травень 2012 року в розмірі 2 180 908 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 32 495 грн 52 коп. відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 січня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.
У рішенні суду касаційної інстанції йдеться про те, що Товариство подало до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму 6 147 370 грн (ряд. 23); довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у зазначеному розмірі.
СДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності такого нарахування, за результатом якої складено акт від 18 вересня 2012 року № 388/40-028/00214534, яким Товариству підтверджено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за червень 2012 року на загальну суму 6 147 370 грн.
СДПІ не подала до ГУ ДКС висновок щодо відшкодування Товариству суми ПДВ у розмірі 6 147 370 грн, заявленої у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство зазначає, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункти 200.12 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4084/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.13 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4085/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.23 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4121/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 200 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1>. Просить скасувати рішення судів усіх інстанцій і постановити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Товариства підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в рішеннях Вищого адміністративного суду України (постанова від 18 березня 2013 року та ухвали від 27 травня і 11 червня 2013 року), копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункти 200.12 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4084/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.13 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4085/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.23 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4121/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 200 П <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2014_03_13/pravo1/T102755.html?pravo=1>К.
У рішеннях, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в разі якщо платник податку не отримує бюджетне відшкодування в установленому порядку та визначені строки, <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1>у нього згідно з пунктом 200.23 статті 200 П <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1>К виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості і ця пеня підлягає стягненню.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскільки СДПІ не подала до органу державного казначейства висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування, підстави для стягнення пені відсутні.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з пунктом 200.11 ПК за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
У справі, що розглядається, суди встановили, що СДПІ за результатами перевірки визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла такого правового висновку.
У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Сервисы для юристов