ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3210/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Іщука В. В.,
представників:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» - Романенка О. М.,
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський автобусний завод» - Ставрова С. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський автобусний завод»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 (колегія суддів: Плахов О. В. (головуючий), Терещенко О. І., Тихий П. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський автобусний завод»
про стягнення 2 727 696,91 грн,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (далі - позивач, ТОВ «Харківгаз Збут») подало до господарського суду позов, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський автобусний завод» (далі - відповідач, ТОВ «Харківський автобусний завод») 2 727 696,91 грн, з яких: 1 666 398,12 грн заборгованості за отриманий природний газ, 269 485,14 грн пені, 126 087,32 грн 3 % річних, 603 969,04 грн інфляційних втрат, 25 569,73 грн штрафу за невикористаний обсяг природного газу, 36 187,56 грн штрафу за перевищений обсяг природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони уклали договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2021 № 41GP617-48-21 (далі - договір від 01.01.2021), в якому погодили ціну за 1 куб. м природного газу на рівні 9,900000100 грн та строк дії договору до 31.12.2021, який був продовжений на 2022 рік, разом з тим 28.12.2021, 31.01.2022 та 09.03.2022 позивач видав накази, якими ввів у дію нові (збільшені) ціни на природний газ, застосував їх при розрахунку вартості спожитих позивачем у період січень - березень 2022 року (далі - спірний період) 28 015,81 куб. м газу та направив відповідачу відповідні акти приймання-передачі, які він не підписав, мотивованої відмови від підписання не надав, за спожитий у спірний період газ 1 666 398,12 грн не сплатив, чим порушив умови договору.
Матеріально-правовою підставою позову визначено, зокрема, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Господарський суд Харківської області у рішенні від 21.11.2024 у задоволенні позову відмовив повністю.
Східний апеляційний господарський суд у постанові від 05.02.2025 рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з відповідача на користь позивача 277 296,44 грн боргу за отриманий природний газ, 27 371,62 грн пені, 2 108,67 грн 3 % річних, 98 614,15 грн інфляційних втрат, 4 836,31 грн штрафу за невикористаний обсяг природного газу та 2 989,08 грн штрафу за перевищений обсяг природного газу.
Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» та умови договору від 01.01.2021, строк дії якого продовжений на 2022 рік у зв`язку з відсутністю доказів, які б свідчили про намір сторін його припинити, дійшли висновку, що зміна ціни договору може відбуватися лише за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди, яка в матеріалах справи відсутня, однак не на підставі наказів позивача, які є внутрішніми документами і не створюють прав та обов`язків для відповідача, а тому весь обсяг спожитого у спірний період природного газу в об`ємі 28 015,81 куб. м має розраховуватися з огляду на договірну ціну - 9,900000100 грн за 1 куб. м та становить 277 356,54 грн.
Водночас суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для висновку про наявність у відповідача заборгованості за спожитий у спірний період природний газ у заявленому розмірі, відповідно, й для нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат на суму боргу, оскільки відповідач у січні 2022 року сплатив 603 726,80 грн.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши умови договору від 01.01.2021 в частині порядку та строків розрахунків, не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, адже 603 726,80 грн складаються з 603 666,70 грн як сплати у січні 2022 року, проведеної відповідачем за спожитий газ у грудні 2021 року, та 60,10 грн переплати, яка має бути перенесена на січень 2022 року та врахована в оплату вартості спожитого природного газу у цьому ж місяці, а тому сума боргу за весь спірний період існує і становить 277 296,44 грн. Як наслідок, апеляційний суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних, інфляційних втрат, штрафів за невикористаний та перевищений обсяг природного газу.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Харківський автобусний завод», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а також наявність підстав касаційного оскарження за пп. 1, 4 ч. 2 ст. 287 (у сукупності з пп. 1, 4 ч. 3 ст. 310) Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду у постановах:
- від 03.10.2023 у справі № 922/2680/22 щодо питання застосування ст. 193 ГК України між тими ж сторонами, з аналогічним предметом спору, в результаті чого порушив принципи диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України) та правової визначеності, неправильно застосував:
ст. 16 ЦК України - суд самостійно та на свій розсуд застосував такий спосіб захисту, як стягнення саме договірної вартості, яка не була заявлена позивачем в якості підстави позову, адже сума боргу розрахована з огляду на видані накази від 28.12.2021, 31.01.2022 та 09.03.2022;
ст. 509 ЦК України - суд неправомірно втрутився у волевиявлення позивача та визначив заборгованість на підставі договірної вартості, що по суті є правильним, але не в спосіб, обраний позивачем;
Сервисы для юристов