П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., розглянувши на засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_7 про відшкодування страхових виплат у порядку регресу за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2015 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
22 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБ України) звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 10 квітня 2009 року з вини відповідача, який керував автомобілем Nіssan, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), унаслідок якої був пошкоджений автомобіль Volkswagen, яким керував
ОСОБА_8 і який належить останньому на праві власності. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Фрунзенського районного суду
м. Харкова від 3 червня 2009 року.
14 жовтня 2009 року потерпілий у ДТП ОСОБА_8 подав до МТСБ України відповідну заяву про отримання відшкодування майнової шкоди, завданої ОСОБА_7, який свою цивільну правову відповідальність не застрахував.
У зв'язку з настанням страхової події МТСБ України 19 березня 2010 року здійснило потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 13 тис.
250 грн 89 коп.
Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб згідно з висновком експерта складає 19 тис. 830 грн 89 коп., з яких 6 тис. 580 грн - це вартість автомобіля в пошкодженому стані.
Листами від 21 жовтня 2009 року та від 12 квітня 2010 року МТСБ України зверталося до відповідача з проханням добровільно компенсувати завдані збитки в розмірі 19 тис. 830 грн 89 коп., однак ці кошти відповідач не сплатив.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 грудня
2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2015 року й ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року, позов задоволено частково: ухвалено стягнути з ОСОБА_7 кошти в розмірі 13 тис. 250 грн 89 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено.
У заяві ОСОБА_7 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статтей 264, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви
ОСОБА_7 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:
від 11 червня 2014 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч» до фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу і повернення приміщення та за зустрічним позовом фізичної особи до відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч» і фізичної особи про визнання права власності на нежитлове приміщення
(№ 6-12404св14);
від 23 липня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до фізичної особи про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (№ 6-16658св14);
від 6 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-50960св14);
від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» до фізичної особи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (№ 6-26269св14).
Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-50960св14, № 6-16658св14, № 6-26269св14 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 115, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Крім того, не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підвідомчості або підсудності.
Ухвалою від 11 червня 2014 року у справі № 6-12404св14 суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий судовий розгляд. При цьому суд виходив з того, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, що такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитом у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, задовольняючи частково позов, виходили, крім іншого, з того, що МТСБ України, звернувшись 19 березня 2013 року до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в силу приписів статті 264 ЦК України перервало позовну давність, після повернення позову і роз'яснення права на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача МТСБ України 8 травня 2013 року звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова із цим позовом. Суди також зазначили, що на підставі викладеного про переривання позовної давності указаний строк підлягає поновленню.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права (статтей 264, 267 ЦК України), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях у справах
Сервисы для юристов