П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом
ОСОБА_11 до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Головного управління ПФУ в м. Києві (далі - ГУ ПФУ), Київського міського військового комісаріату
далі - Військкомат), Державної казначейської служби України про перерахунок пенсійних виплат та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року представник ОСОБА_11 - ОСОБА_12 - звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати за позивачем право на перерахунок розміру пенсії у зв'язку з набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889» (далі - постанова № 161); визнати бездіяльність Міноборони щодо неповідомлення ПФУ про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку з набуттям чинності постановою № 161 протиправною; визнати бездіяльність ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії ОСОБА_11 такою, що порушує його права, які передбачені Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; зобов'язати Міноборони повідомити ПФУ про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку з набуттям чинності постановою № 161; зобов'язати ПФУ повідомити у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від Міноборони про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку з набуттям чинності постановою № 161; зобов'язати
ГУ ПФУ надати список Військкомату, який містить ім'я ОСОБА_11, для складання довідки про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 1 квітня 2013 року з урахуванням введення щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою № 161; зобов'язати Військкомат скласти довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням введення щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою № 161 після отримання списку для перерахунку пенсії від ГУ ПФУ; зобов'язати Військкомат надати довідку про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсій до ГУ ПФУ; зобов'язати ГУ ПФУ провести з 1 квітня
2013 року перерахунок пенсії ОСОБА_11 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою № 161; зобов'язати ГУ ПФУ здійснити йому виплату суми недоплаченої пенсії з 1 квітня 2013 року по день проведення перерахунку з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; зобов'язати
ГУ ПФУ виплачувати ОСОБА_11 пенсію з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою № 161 з 1 квітня 2013 року до настання в подальшому обставин, які передбачають підстави для здійснення нового перерахунку; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_11 спричинену моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Суди встановили, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХII).
У квітні 2013 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою № 161, проте відповідач відмовив йому в такому перерахунку пенсії.
Дарницький районний суд міста Києва постановою від 28 листопада
2013 року в позові відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня
2014 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 серпня 2014 року рішення апеляційного суду залишив без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, представник ОСОБА_11 - ОСОБА_12 - звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: через неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХII, постанови Кабінету Міністрів України від
22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій»
далі - постанова № 889) та наказу Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі - наказ № 595).
На обґрунтування заяви додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 11 квітня та 18 липня 2013 року (справи №№ К/800/2551/13, К/9991/87092/11 відповідно), які, на думку представника заявника, підтверджують неоднакове правозастосування.
Допускаючи цю справу до перегляду Верховним Судом України, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Так, із доданих до заяви копій судових рішень (справи №№ К/800/2551/13, К/9991/87092/11) убачається, що позивачі звернулися з позовами про перерахунок пенсії з 1 жовтня 2010 року у 2011 році у зв'язку із прийняттям постанови № 889. Цією постановою установлювалася додаткова грошова винагорода певним категоріям військовослужбовців. Розміри, порядок та умови виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди регламентувалися Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; далі - Інструкція).
У справі, що розглядається, з позовом про перерахування пенсії з 1 квітня 2013 року позивач звернувся у серпні 2013 року. На час його звернення з позовом постанова № 889 та Інструкція внаслідок внесення неодноразових змін до них діяли в інших редакціях і по-іншому врегульовували питання щодо розміру, умов та порядку виплати додаткової грошової винагороди.
Сервисы для юристов