П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»
(далі - Товариство) до управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення управління ПФУ від 9 квітня 2013 року № 19 про застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом ПФУ
(далі - спірне рішення).
На обґрунтування позову вказало, що спірне рішення прийняте всупереч вимогам частини четвертої статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року; далі - Закон № 2343-XII). Вказане рішення ухвалене також без проведення перевірки, без зазначення підстав, з яких воно було винесено, та без зазначення актів перевірок діяльності позивача в частині сплати страхових внесків до ПФУ.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 4 червня
2013 року в позові відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про задоволення позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 вересня 2014 року постанову апеляційного суду скасував, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишив у силі.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування заяви додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2014 року (справа № 2а/0470/4633/11, к/с № К/800/13124/14), яка, на думку Товариства, підтверджує неоднакове правозастосування.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1, 12 Закону № 2343-XII у подібних правовідносинах.
У рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що у період дії мораторію вводиться заборона щодо нарахування штрафу та пені, а тому не нараховуються штрафні (фінансові) санкції за податковими зобов'язаннями безвідносно до часу їх виникнення.
Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції, погодився із висновком останнього, що оскільки мораторій не зупиняє виконання божником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Суди встановили, що Товариство зареєстровано в управлінні ПФУ і є платником страхових внесків до ПФУ.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 14 жовтня 2005 року порушив провадження у справі № Б24/235/05 про банкрутство Товариства, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно із статтею 1 Закону № 2343-XII (у редакції, яка діяла на час постановлення ухвали) передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
9 квітня 2013 року управління ПФУ прийняло спірне рішення, яким за несвоєчасну сплату страхових внесків нараховано пеню в сумі 4774 грн 8 коп. за період з 18 грудня 2012 року по 13 березня 2013 року.
З урахуванням періоду, що перевірявся відповідачем, правовідносини у цій справі були предметом регулювання Закону № 2343-XII у двох редакціях.
У період до 19 січня 2013 року питання забезпечення вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів регламентувалися, зокрема, статтею 12 Закону № 2343-XII.
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 1, 12 Закону № 2343-XII цієї редакції. Зокрема, в постановах від
4 липня 2011 року, 7 травня, 11 червня, 1 жовтня 2012 року та 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно) він зазначив, що за змістом наведених норм Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів, уведений у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань і примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року
Сервисы для юристов