ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 30/3
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 (головуюча - Орищин Г. В., судді: Галушко Н. А., Желіка М. Б.) і рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2010 (суддя Мороз Н.В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра-Лтд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-сервіс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки
про спонукання до виконання умов договору
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра-Лтд»
про визнання права власності
(за участі представника відповідача - Лабай А.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Провадження у судах попередніх інстанцій
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіра ЛТД» (далі - ТОВ «Багіра-Лтд», позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Український техно-торговий центр «Івіта-сервіс» (далі - ТОВ «Івіта-сервіс», відповідач) про спонукання до виконання умов договору.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджувало про те, що за договором зберігання від 29.01.2009 № 22/01-09 позивач прийняв на зберігання нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху з індексами 4-1 4-10, 4-10а загальною площею 137,1 кв м за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 11 (далі - спірні приміщення). Проте в березні 2009 року відповідач унеможливив доступ позивача до спірних приміщень та відмовився від договору зберігання.
3. ТОВ «Івіта-сервіс» звернулося до ТОВ «Багіра-Лтд» із зустрічним позовом про визнання права власності на спірні приміщення.
4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовував належним виконанням умов договору зберігання, який припинив свою дію внаслідок закінчення строку. Проте позивач відмовився повертати спірні приміщення відповідачу, чим фактично заперечив право власності відповідача на це майно.
5. Господарський суд Львівської області рішенням від 05.03.2010 в задоволенні первісного позову відмовив. Зустрічний позов задовольнив. Визнав за ТОВ «Івіта-сервіс» право власності на спірні приміщення.
6. Суд виходив з того, що ТОВ «Багіра-Лтд» протиправно не повернуло майно, отримане від ТОВ «Івіта-сервіс» на зберігання, що свідчить про оспорювання позивачем права власності відповідача на спірні приміщення.
7. Особа, яка не брала участі у справі - Львівська міська рада (далі - Рада) звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2010.
8. Рада зазначила, що суд прийняв рішення про її права, інтереси та обов`язки, оскільки будинок по вул. Мазепи, 11, у складі якого перебувають спірні приміщення, належить до житлового фонду комунальної власності на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). При цьому ТОВ «Івіта-сервіс» у період з 1991 по 2008 роки орендувала спірні приміщення, як комунальне майно, у тому числі на підставі договорів оренди, укладених з Радою. Проте спірні приміщення ніколи не відчужувались Радою у приватну власність.
9. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.09.2025 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ради на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку із встановленням обставин того, що рішенням місцевого господарського суду від 05.03.2010 питання про права, інтереси та (або) обов`язки Ради не вирішувалося.
10. Апеляційний суд зазначив, про відсутність доказів, які б підтверджували, що станом на час вирішення місцевим господарським судом спору у справі № 30/3 Рада була власником нерухомого майна, щодо якого виник спір.
11. Верховний Суд постановою від 16.12.2025 ухвалу суду апеляційної інстанції скасував з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Сервисы для юристов