ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі - відділ ДВС) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 5 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-946/2011, виданого 21 березня 2011 року Броварським міськрайонним судом Київської області (далі - постанова від 5 березня 2014 року); зобов'язати відповідача прийняти до виконання зазначений виконавчий лист та відкрити виконавче провадження.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2011 року не вказано кінцевого строку проведення виплат пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), а тому постанова від 5 березня 2014 року є протиправною.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 23 лютого 2011 року (далі - постанова суду від 23 лютого 2011 року) зобов'язав управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області (далі - Управління, ПФУ відповідно) провести з 1 серпня 2010 року перерахунок розміру державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 50 і статті 54 Закону № 796-XII із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), та доплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат.
На виконання зазначеної вище постанови Броварський міськрайонний суд Київської області 21 березня 2011 року видав виконавчий лист № 2-а-946/2011.
Постановою державного виконавця від 19 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-946/2011 від 21 березня 2011 року.
Листом від 9 січня 2014 року № 131/05 Управління повідомило відділ ДВС про виконання в добровільному порядку виконавчого листа № 2-а-946/2011 в повному обсязі та зазначило, що загальна сума, нарахована за період з 1 серпня 2010 року по 30 квітня 2011 року, складала 46 734 грн. Вся сума була виплачена у травні 2011 року. Крім того, в період з червня по жовтень 2011 року включно виплата пенсії проводилась у розмірах, визначених постановою суду від 23 лютого 2011 року.
5 березня 2014 року державний виконавець відділу ДВС прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його виконанням боржником.
Позивач підтвердив отримання зазначеної суми, однак вважав, що з листопада 2011 року йому безпідставно не здійснено виплату пенсії у розмірі, встановленому Законом № 796-XII, у зв'язку з чим звернувся із вказаним позовом до суду.
Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 24 вересня 2014 року відмовив в задоволенні позовних вимог.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2015 року залишив без змін цю постанову Броварського міськрайонного суду Київської області.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказавши, що положення статей 50, 54 Закону № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року.
Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 11, пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), статей 50, 54 Закону № 796-XII, статті 28 Закону № 1058-IV.
На обґрунтування заяви додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2013 року, 9 квітня та 16 грудня 2014 року (справи №№ К/9991/51348/12, К/800/54928/12, К/800/18634/13 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Так, в ухвалі від 16 грудня 2014 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що оскільки постановою Алчевського міського суду Луганської області від 2 квітня 2010 року не визначено граничний термін здійснення перерахунку та виплати позивачу основної та додаткової пенсій за статтями 50, 54 Закону № 796-XII, а тільки зазначено період, з якого слід здійснювати нарахування та виплату, то відповідач передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
В ухвалі від 9 квітня 2014 року суд касаційної інстанції зазначив, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець не встановив фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
В ухвалі від 6 листопада 2013 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Виконавче провадження було закрито на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV (повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону).
Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, при цьому у справі, що розглядається, - правильно.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Сервисы для юристов