ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представника відповідача - Бідзяна А.К., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Пеппермінт» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 травня 2014 року № 0004062203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 802 664 грн, у тому числі 642 131 грн - основний платіж, 160 533 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Суди встановили, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» (далі - Контрагент) за період з 1 січня 2012 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої було складено акт від 25 квітня 2014 року № 1770/26-56-22-03-09/37334287 (далі - Акт).
У ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 642 131 грн, в тому числі по періодах: травень 2013 року - на 30 242 грн; червень 2013 року - на 81 327 грн; липень 2013 року - на 84 665 грн; серпень 2013 року - на 88 415 грн; вересень 2013 року - на 73 606 грн; жовтень 2013 року - на 48 677 грн; листопад 2013 року - на 75 057 грн; грудень 2013 року - на 93 500 грн; січень 2014 року - на 66 642 грн. ДПІ дійшла висновку про відсутність господарських операцій між Товариством та Контрагентом і зазначила, що взаємовідносини між вказаними юридичними особами не спричиняють реального настання правових наслідків.
На підставі висновків Акта відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Взаємовідносини між Товариством та Контрагентом здійснювались згідно з укладеним між ними договором щодо надання послуг (робіт) від 2 квітня 2013 року № 020413, який від імені Контрагента підписав ОСОБА_11, який рахувався директором Товариства.
На підтвердження виконання умов договору, а також сплати позивачем ПДВ у складі ціни за надані Контрагентом послуги, Контрагент виписав позивачу такі первинні документи: податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог законодавства; акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо.
В той же час СУ ФР Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області провело досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013110080000146 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 та частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК), яким встановлено таке.
Директором Контрагента позивача рахувався ОСОБА_11, який повідомив, що в жовтні 2012 року у м. Києві за матеріальну винагороду погодився зареєструвати на своє ім'я юридичну особу - ТОВ «Старксервіс», яке фактично не буде здійснювати фінансово-господарську діяльність, а буде використовуватись іншими особами для створення видимості законності здійснюваної ними діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій з метою подальшої мінімізації та несплати податків до бюджету.
За результатами розслідування та судового розгляду Шевченківський районний суд міста Києва постановив вирок від 24 вересня 2013 року, відповідно до якого громадянина ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частинами першою, другою статті 205 КК. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_12 у липні 2012 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва - створення ТОВ «Старксервіс» з метою прикриття незаконної діяльності.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 грудня 2014 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач не довів реальність вчинення господарських операцій з його Контрагентом, тому не мав права формувати податковий кредит на підставі накладних, виписаних на його адресу Контрагентом. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції зроблений на основі того, що Контрагент позивача створений з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для підприємств шляхом документального оформлення проведених безтоварних операцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 липня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року залишив у силі.
Касаційний суд, залишаючи у силі рішення суду першої інстанції, погодився з висновком останнього щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які: підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Товариством та його Контрагентом-постачальником; складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог чинного законодавства; містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року залишити в силі.
На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року (№ К/800/24814/14), у якій зазначені норми матеріального права касаційний суд застосував по-іншому.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність неоднакового застосування норм матеріального права та задоволення заяви з огляду на нижченаведене.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Сервисы для юристов