ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
представників: позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідача - Белінської О.В., Нарольської Т.С., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,
встановила:
У травні 2016 року ОСОБА_9 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, в якому просила визнати незаконним і скасувати рішення ВРЮ від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16 про внесення Президенту України подання про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушення присяги (далі -Рішення).
На обґрунтування позову ОСОБА_9 послалася на те, що відповідач прийняв Рішення у зв'язку з неналежним ставленням судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_9. до службових обов'язків під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10 (далі - Клопотання), яке полягає у порушеннях законодавства, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків, принижують авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги. Вважала, що Рішення є незаконним і просить його скасувати, посилаючись на те, що відповідач не вирішив питання про застосування строків, у межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ. Зазначала, що ВРЮ не довела наявність у неї умислу чи грубої недбалості, що є основним елементом для встановлення складу такого проступку, як порушення присяги судді, чим перевищив свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснив оцінку доказів матеріалів справи та переглянув судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищої інстанції, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, та не дотримав принцип заборони подвійного притягнення до відповідальності за один і той же проступок.
Вищий адміністративний суд України постановою від 19 липня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Ухвалюючи це рішення, Вищий адміністративний суд України зазначив, що ВРЮ дійшла правильного висновку про те, що слідчий суддя ОСОБА_9. порушила присягу судді.
У заяві представник ОСОБА_9 - ОСОБА_5 просить Верховний Суд України переглянути постанову Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог у справі з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати її та постановити нове рішення - про задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України та навів доводи на її обґрунтування.
Представники відповідача, вважаючи оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий адміністративний суд України під час розгляду справи встановив такі обставини.
ОСОБА_9 Указом Президента України від 21 грудня 2009 року № 1085/2009 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
Спеціальна перевірка щодо ОСОБА_9 здійснювалася в порядку, визначеному Законом України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VІІ), яким визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону було утворено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК).
Висновок ТСК від 22 квітня 2015 року № 22/02-15 щодо судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_9. був направлений до ВРЮ для розгляду. За результатами розгляду цього висновку ВРЮ 31 березня 2016 року прийняла Рішення, яким вирішила внести подання Президентові України про звільнення зазначеної судді з посади за порушення присяги.
Підставою для проведення перевірки у порядку Закону № 1188-VII було постановлення суддею ОСОБА_9. 4 грудня 2013 року ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК).
У ході перевірки встановлено, що 3 грудня 2013 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_10, який був учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII, у зв'язку з його участю у таких акціях та заяви захисника підозрюваного, поданої в порядку статті 206 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК), в якій були викладені порушення норм КПК при затриманні ОСОБА_10 та застосування щодо нього недозволених методів слідства після затримання.
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_9. ухвалою від 4 грудня 2013 року застосувала до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту затримання до 30 січня 2014 року.
Ухвалюючи це рішення, ОСОБА_9 враховувала наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, а також оцінювала сукупність обставин, що свідчили про вагомість доказів та обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 тяжкого кримінального правопорушення.
Зазначила також, що протокол про затримання підозрюваного та інші матеріали справи не містять відомостей щодо незаконного затримання підозрюваного; останній доставлявся у лікарню, був оглянутий лікарями, після чого його помістили в ізолятор тимчасового тримання.
На підставі цього заяву захисника визнала необґрунтованою, вказавши при цьому, що реєстрація заяви про вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_10 не відноситься до компетенції суду та має направлятися безпосередньо органу, який здійснює досудове слідство відповідно до статті 214 КПК.
Конституційний принцип незалежності та недоторканності суддів закріплений статтею 126 Основного Закону України.
Сервисы для юристов