ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2689/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 (судді: Таран С. В. - головуючий, Богатир К. В., Поліщук Л. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 (суддя Деркач Т. Г.) у справі
за позовом Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідріс Констракшн"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради
про стягнення 2 244 406,47 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У липні 2025 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідріс Констракшн" (далі - ТОВ "Ідріс Констракшн"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (далі - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин/Департамент) про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у сумі 2 244 406,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на положення, зокрема, статті 1212 Цивільного кодексу України у зв`язку із використанням відповідачем у період з 01.02.2022 по 31.05.2024 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування розташованого на цій земельній ділянці та належного товариству на праві власності нерухомого майна без укладення договору оренди землі та без сплати орендної плати.
1.2. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Ідріс Констракшн" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на неправомірність здійснення позивачем розрахунку заявлених до стягнення коштів із застосуванням ставки 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Так, відповідач користується спірною земельною ділянкою, яка відноситься до земель промисловості і на ній розташовані будівлі та споруди виробничої бази, а згідно з рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VІ(зі змінами) до земельних ділянок з цільовим призначенням "промисловість" передбачено застосування 3% ставки від нормативної грошової оцінки землі.
Розмір ставки 3% також підтверджується обставинами, встановленими у рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2023 у справі № 916/1766/22 про стягнення з ТОВ "Ідріс Констракшн" безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою.
1.3. Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин у поясненнях на позовну заяву просив задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Ідріс Констракшн" на користь Одеської міської ради 1 346 643,76 грн безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою.
2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів у виді орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне товариству на праві власності нерухоме майно.
Водночас перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення коштів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивачем безпідставно використано ставку 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у той час як правомірним у спірних правовідносинах є застосування ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням положень Земельного кодексу України, Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, спірна земельна ділянка фактично підпадає під землі промисловості за цільовим використанням, а відтак відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI застосуванню підлягає відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 3%, у той час як ставка 5% згідно з цим рішенням ради застосовується до підприємств торгівлі, землі під якими відносяться до іншої категорії та цільового призначення: землі житлової та громадської забудови (03.07) (пункт 10 рішення).
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 та рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2026, Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 96, 206 Земельного кодексу України, статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України та положення рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення розміру безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 922/2060/20, № 922/3412/17, № 629/4628/16-ц, в яких суд касаційної інстанції виходив із того, що безпідставно збережені кошти підлягають стягненню у розмірі плати, яку власник земельної ділянки міг би реально отримати за звичайних умов користування землею.
Суди попередніх інстанцій визначаючи розмір спірної суми безпідставно виходили виключно із формального виду цільового призначення земельної ділянки, зазначеного у Державному земельному кадастрі, та повністю проігнорували фактичний спосіб її використання відповідачем, який підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема фотофіксацію об`єктів, розташованих на спірній земельній ділянці, інформаційною довідкою Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 16.05.2024 №01-13/806, а також листом Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин від 24.10.2025 № 01-19/872, згідно з якими земельна ділянка фактично використовується відповідачем для розміщення та експлуатації складської бази та виробничо-складського комплексу.
Крім того судами не враховано, що одним із видів економічної діяльності ТОВ "Ідріс Констракшн", внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, є КВЕД 52.10 "Складське господарство", що також підтверджує фактичне використання об`єкта нерухомості та земельної ділянки саме у сфері складської діяльності.
Сервисы для юристов