ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/800/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 (колегія суддів: Павлюк І. Ю. - головуючий, Тимошенко О. М., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025 (суддя Торчинюк В. Г.)
за позовом Острозької міської ради Рівненської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Острозька міська рада звернулася до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Острозький цукровий завод" про стягнення 2 009 341,89 грн за фактичне користування земельними ділянками комунальної власності.
1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у період з 06 вересня 2024 року по 27 липня 2025 року користувався земельними ділянками комунальної власності, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна відповідача, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, що мало наслідком неотримання позивачем доходів у вказаному.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, позов задоволено.
2.2 Суд виходив з того, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 06 вересня 2024 року по 27 липня 2025 року включно на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди:
- не врахували висновків щодо застосування статті 1212 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду, стосовно того, що стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав можливе лише щодо площі такої земельної ділянки, яка дійсно використовується користувачем, а не всієї площі земельної ділянки, що зазначена в правовстановлюючому документі на землю (пункт 1);
- неправильно застосували статтю 1212 ЦК України до спірних правовідносин з огляду на те, що у цьому випадку відсутність правовстановлюючих документів зумовлене виключно виною міської ради, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для застосування статті 1212 ЦК України. Скаржник вважає, що за таких обставин є необхідність для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3);
- ухвалами від 25.11.2025 та 24.02.2026 безпідставно відмовили у клопотаннях скаржника про призначення земельно-технічної експертизи, що призвело до порушення вимог статей 7, 13, 74, 77, 80, 81, 99, 100, 237 ГПК України. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у його клопотанні про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 918/920/25, в котрій він оскаржує неправомірні дії міської ради. Зазначене є підставою для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України.
3.3 У відзиві позивач зазначив, що в попередніх судових інстанціях відповідач не підтвердив протиправної поведінки ради, не надав доказів відмови у оформленні права на земельну ділянку чи оскарження рішень, дій чи бездіяльності ради з питань оформлення правовстановлюючих документів на вказану ділянку до 27.07.2022. Саме на підставі рішення ради від 30.09.2022 № 774, яким надано дозвіл на поділ даної ділянки 28.07.2025 було здійснено її поділ та зареєстровано в ДЗК нові земельні ділянки.
3.4 Позивач зазначив, що обставини справи свідчать не про бездіяльність ради, а навпаки - про вжиття органом місцевого самоврядування заходів для врегулювання земельного питання за відсутності належної ініціативи з боку відповідача.
3.5 Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає дії скаржника намаганням використати касаційне провадження не для вирішення виключної правової проблеми, а як механізм подальшого відтермінування виконання грошового зобов`язання та збереження у себе коштів, які підлягають сплаті до місцевого бюджету.
3.6 Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги обґрунтовуючи його прийняттям участі у цей день в іншому судовому засіданні у приміщенні іншого суду.
Сервисы для юристов