П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2015 рокум. Київ
Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І.,Сеніна Ю.Л.,Берднік І.С.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Шицького І.Б.,Гуменюка В.І.,Потильчака О.І.,Яреми А.Г., -Ємця А.А.,Романюка Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року у справі № 916/1736/14 за позовом заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Біляївська РДА), дочірнього підприємства «Борол» (далі - ДП «Борол»), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Біляївська районна рада Одеської області, управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,
в с т а н о в и л и:
У травні 2014 року заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час проведеної у квітні 2014 року перевірки дотримання вимог земельного та податкового законодавства при стягненні плати за землю встановлено, що між Біляївською РДА та ДП «Борол» укладено договір оренди земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства, без здійснення нормативної грошової оцінки наданої в оренду земельної ділянки. Просив визнати оспорюваний договір оренди земельної ділянки недійсним та повернути земельну ділянку до земель Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Усатівська сільрада).
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсним договір оренди землі від 7 липня 2006 року, укладений між Біляївською РДА та ДП «Борол»; повернуто до земель запасу Усатівської сільради земельну ділянку загальною площею 0,255 га, розташовану на території Усатівської сільради за межами населеного пункту праворуч від автодороги Київ-Одеса, км 461.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року постанову апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2015 року справу № 916/1736/14 допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заступник Генерального прокурора України просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 19 лютого 2015 року і прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 2 квітня 2015 року у справі № 916/2284/14, від 2 грудня 2014 року у справі № 916/2287/14 та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2013 року у справі № 6-22189св12.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню.
У справі, що розглядається, судом установлено, що 7 липня 2006 року між Біляївською РДА (орендодавець) і ДП «Борол» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у довгострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка використовується в комерційних цілях і розташована на території Усатівської сільради (за межами населеного пункту) праворуч від автодороги Київ-Одеса, км 461 (район постаменту «Одесса - город герой»).
Згідно з п.п. 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,255 га, в тому числі 0,255 га пасовищ, за рахунок земель запасу Усатівської сільради. На земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась (п. 4 договору).
Договір укладено строком на 25 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 7 договору).
Пунктами 8, 9, 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 грн за 1 кв. м, що становить 20 400 грн на рік згідно з протоколом земельної комісії. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п.п. 13, 14 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та експлуатації автозаправної станції та газо- автозаправної станції. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.
Положеннями п. 16 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту відведення і технічної документації. Організація складання технічної документації і витрати, пов'язані із цим, покладаються на орендаря.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_167/ed_2014_10_20/pravo1/T031378.html?pravo=1>, ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки орендну плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки, то договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778344/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>», а тому відсутність її визначення у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсності.
Разом із тим у наданих для порівняння постановах у господарських справах № 916/2284/14, № 916/2287/14 суд касаційної інстанції висловив протилежну думку та зазначив, що спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_167/ed_2014_10_20/pravo1/T031378.html?pravo=1>, ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Крім того, в ухвалі суду касаційної інстанції у цивільній справі № 6-22189св12 висловлено правову позицію про те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться обов'язково у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що передбачено ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_167/ed_2014_10_20/pravo1/T031378.html?pravo=1>. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки орендну плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки, то договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину передбаченого законом порядку.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходять із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843705/ed_2013_10_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Сервисы для юристов