П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2016 року м. Київ Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_6 до Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення заборгованості з виплати стипендії, зобов'язання вчинити дії за заявою Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2015 року прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (далі - ДНУ ім. Олеся Гончара) про стягнення заборгованості з виплати стипендії, зобов'язання вчинити дії.
Прокурор зазначав, що із серпня 2014 року ОСОБА_6 є студентом цього університету, прийнятий на навчання за державним замовленням за напрямом «міжнародні відносини» денної форми. Батько ОСОБА_6 має 34 роки стажу підземної роботи з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля. На підставі частини першої статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_74/ed_2015_12_25/pravo1/T080345.html?pravo=1> ОСОБА_6 має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, натомість із вересня 2014 року до січня 2015 року стипендія йому нараховувалась на загальних підставах та була нижчою за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилаючись на вказані обставини та враховуючи, що ДНУ ім. Олеся Гончара за період з вересня 2014 року до січня 2015 року не доплатив ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 2 тис. 379 грн 41 коп., прокурор просив стягнути з університету на користь ОСОБА_6 вказану суму заборгованості з виплати стипендії та зобов'язати відповідача з 1 березня 2015 року виплачувати ОСОБА_6 стипендію відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, до закінчення ним навчання.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 4 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог прокурора відмовив.
Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 12 серпня 2015 року позовні вимоги прокурора задовольнив частково: стягнув з ДНУ ім. Олеся Гончара на користь ОСОБА_6 2 тис. 379 грн 41 коп. заборгованості з виплати стипендії з вересня 2014 року до січня 2015 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 7 вересня 2015 року відмовив прокурору у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2015 року Генеральна прокуратура України просить змінити рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про зобов'язання ДНУ ім. Олеся Гончара виплачувати ОСОБА_6, починаючи з 1 березня 2015 року, стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, до закінчення ним навчання та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви Генеральна прокуратура України надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня, 4 листопада, 2 і 23 грудня 2015 року та 3 лютого 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Генеральної прокуратури України доводи, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що згідно з наказом від 11 серпня 2014 року ОСОБА_6 був зарахований з 1 вересня 2014 року до складу студентів першого курсу ДНУ ім. Олеся Гончара денної форми навчання за державним замовленням за напрямом (спеціальністю) «міжнародні відносини».
За довідкою ВП «Шахта ім. О.Г. Стаханова» від 19 червня 2014 року ОСОБА_8 (батько ОСОБА_6.) має стаж підземної роботи з повним робочим днем у шахті 34 роки на момент вступу ОСОБА_6 до навчального закладу.
З вересня 2014 року до січня 2015 року ДНУ ім. Олеся Гончара виплачував ОСОБА_6 стипендію в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено статтею 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що ОСОБА_6 має право на призначення йому стипендії в розмірі, визначеному статтею 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість, відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача виплачувати таку стипендію до закінчення навчання, суд зазначив, що судове рішення не може обмежувати законодавчий орган у майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16 вересня, 4 листопада, 2 і 23 грудня 2015 року та 3 лютого 2016 року, наданих заявником для порівняння, міститься висновок про наявність підстав для нарахування й виплати позивачам стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та зобов'язання відповідачів нараховувати й виплачувати позивачам таку стипендію до закінчення навчання за умови наявності визначених законодавством підстав для її нарахування.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 15 ЦК України у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 5 «Про підвищення престижності шахтарської праці» шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Сервисы для юристов