ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 583/5039/25
провадження № 61-7156св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», відповідач - ОСОБА_1 ,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року у складі судді Плотникова Н. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у складі колегії суддів Щербаченко М. В., Сидоренко А. П., Сізова Д. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 22 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 21.03.2025-100000090, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 11 000,00 грн на строк 168 днів до 05 вересня 2025 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами: за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів; зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 550,00 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 550,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. Станом на час звернення до суду з позовом утворилася заборгованість у розмірі 28 490,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000,00 грн, за процентами - 11 550,00 грн, комісії - 1 100,00 грн, неустойки - 4 840,00 грн.
На підставі викладеного ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2025 року № 21.03.2025-100000090 у розмірі 28 490,00 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 20 січня 2026 року позов ТОВ «Споживчий центр» задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2025 року у розмірі 23 650,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 000,00 грн; відсотки - 11 550,00 грн; комісія за обслуговування - 1 100,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів факт укладення між сторонами кредитного договору, виконав обов`язок щодо перерахування на указану відповідачем картку кредитних коштів в сумі 11 000,00 грн, водночас відповідач не спростував того, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронного кредитного договору, належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув.
Місцевий суд керувався тим, що факт підписання та укладення кредитного договору підтверджується наданими позивачем паспортом споживчого кредиту, пропозицією про укладення договору (оферта), заявкою кредитного договору, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Крім того, позивачем було проведено ідентифікацію користувача за допомогою центрального вузла Системи BankID Національного банку України.
З посиланням на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої, зокрема, у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання останній звільняється від сплати неустойки, місцевий суд відмовив у стягненні неустойки у розмірі 4 840,00 грн за прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Довженко В. І., оскаржив його в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі зазначав, що у справі відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору.
Також посилався на те, що ОСОБА_1 та його представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи 20 січня 2026 року, справу розглянуто за відсутності відповідача, чим порушено право на справедливий судовий розгляд.
Сумський апеляційний суд постановою від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року залишив без змін.
Апеляційний суд, ураховуючи сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, аргументи відповідача щодо суті спору, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав свій обов`язок за кредитним договором, зокрема надав позичальнику кредит, а ОСОБА_1 не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів.
Сервисы для юристов