ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 635/2752/24
провадження № 61-11170св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області,
третя особа - начальник слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області Харіна Олена Василівна,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 жовтня 2024 року у складі судді Лук`яненко С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у складі колегії суддів Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Маміної О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - начальник слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області Харіна Олена Василівна, про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), третя особа - начальник слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 (далі - ВП № 3 Харківського РУП № 1) ГУНП в Харківській області Харіна О. В., у якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 1 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями ОСОБА_2 , що полягали у незаконному поширенні інформації про його особисте життя, а також 1 800 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним поширенням недостовірної інформації, яка стосується його особистого життя.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він звертався до Харківського районного суду Харківської області з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 04 листопада 2013 року № 12013220430005371, яке здійснювалося слідчим відділенням ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області та тривало понад 15 років і стосувалося обставин загибелі сина позивача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
У межах розгляду цієї справи суд витребував матеріали зазначеного кримінального провадження. Водночас ОСОБА_2 , визначена у справі як третя особа, не надала пояснень по суті заявлених вимог, натомість склала та за участю слідчого оформила довідку про хід досудового розслідування, у якій містилися відомості про особисте життя позивача, що, за твердженням останнього, є недостовірними.
Зазначену довідку було направлено начальнику ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області з мотивуванням необхідності захисту інтересів ГУНП в Харківській області як відповідача у справі.
На думку позивача, діями щодо складання та направлення вказаної довідки ОСОБА_2 порушила вимоги частини третьої статті 15 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки допустила поширення інформації про його приватне життя поза межами кримінального провадження від 04 листопада 2013 року № 12013220430005371. При цьому значна частина відомостей ґрунтувалася на поясненнях свідків, які не відображали фактичного перебігу кримінального провадження та не стосувалися предмета доказування, що, за твердженням позивача, призвело до затягування досудового розслідування, зокрема через невиконання слідчим вказівок прокурора, керівника органу досудового розслідування та вимог судових рішень.
Отже, позивач вважає, що його права було порушено внаслідок перевищення ОСОБА_2 наданих їй повноважень шляхом поширення конфіденційної інформації про його приватне життя, у тому числі недостовірної, через складання та направлення відповідної довідки, яка згодом була використана відповідачем як доказ у судовому процесі.
Позивач також зазначає, що такі дії були вчинені свідомо, із використанням службового становища, щодо особи похилого віку, яка потребує соціального захисту, та мали на меті отримання судового рішення на користь відповідача шляхом введення суду в оману.
Крім того, поширення недостовірної інформації, за твердженням позивача, мало на меті приниження його честі та гідності, спричинило йому душевні страждання, які тривають донині, а також погіршення стану здоров`я, зокрема загострення хронічних захворювань.
Таким чином, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій начальника слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області Харіної О. В. йому було завдано моральної шкоди у розмірі 1 200 000,00 грн - у зв`язку з незаконним поширенням інформації про його особисте життя, та 1 800 000,00 грн - у зв`язку з поширенням недостовірної інформації, яка стосується його особистого життя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Харківський районний суд Харківської області заочним рішенням від 14 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів наявності складу цивільного правопорушення, який є необхідною юридичною підставою для покладення на державу відповідальності за завдання шкоди.
Інформація про вжиті заходи у процесі досудового розслідування, а також матеріали такого розслідування, за своєю правовою природою є інформацією, створеною суб`єктом владних повноважень під час виконання покладених на нього функцій, а отже, належить до публічної інформації.
Водночас така інформація може містити відомості, що становлять таємницю досудового розслідування, у зв`язку з чим підлягає обмеженню в доступі, оскільки її розголошення може завдати шкоди правам особи, інтересам суспільства або держави.
Слідчий чи прокурор є уповноваженою особою, яка, залежно від обставин конкретного кримінального провадження, вирішує питання щодо надання інформації чи відмови в її наданні з урахуванням вимог, зокрема, частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Сервисы для юристов