Постанова
Іменем України
29 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 523/12464/22
Провадження № 61-7057св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу, учасниками якої є:
за первісним позовом -
позивачка - ОСОБА_1 (далі - мати), інтереси якої представляє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович (далі - адвокат матері),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - батько), інтереси якого представляє адвокат Драгун Ангеліна Святославівна (далі - адвокат батька),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
про визначення місця проживання дитини з матір`ю,
за зустрічним позовом -
позивач - батько, відповідачка - мати,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради,
про визначення місця проживання дитини з батьком
за касаційною скаргою батька на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2023 року, яке ухвалила суддя Далеко К. О., та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Коновалової В. А., Назарової М. В., Стахової Н. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Сторонами спору є батьки дитини. У первісному та зустрічному позовах кожен із батьків просив визначити із ним місце проживання їхнього сина. Кожен стверджував про невиконання іншим батьківських обов`язків і наполягав на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов матері обґрунтованим. Виснували, що перебування сина разом із нею відповідатиме таким інтересам, позитивно сприятиме як психічному, так і фізичному розвитку дитини.
2. Батько із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що мати не виявляє бажання зустрічатися з дитиною, не комунікує з нею; у матері немає постійного житла та необхідних умов для проживання і забезпечення сина; суд не врахував, що мати напала на його батьків і застосувала до них фізичне насильство у присутності дитини.Тому, на думку батька, найкращим її інтересам відповідатиме проживання разом із ним.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є за обставин справи сумісним із гарантіями права на повагу до сімейного життя батька визначення судами попередніх інстанцій місця проживання дитини разом із матір`ю. З огляду на обставини, які встановили ці суди, беручи до уваги ставлення обох батьків до виконання батьківських обов`язків, їхню поведінку, особисті якості, ставлення один до одного, їхні можливості створити сину умови для виховання, навчання та розвитку, особисту прихильність дитини до кожного з них, її вік тощо, найкращим інтересам сина відповідатиме його проживання з матір`ю. Таке передбачене для захисту прав дитини обмеження права батька на повагу до сімейного життя є пропорційним вказаній меті втручанням у це його право та не порушує останнє. Проживання сина з матір`ю не позбавляє батька батьківських прав і не звільняє від виконання батьківських обов`язків. Безсумнівно відіграючи важливу роль у житті дитини, батько має про неї піклуватися,брати участь у її вихованні й утриманні незалежно від того, що вона постійно житиме з матір`ю. Син потребує уваги, підтримки та любові обох батьків, а не лише того, хто з ним проживатиме. Крім того, у разі зміни обставин у відносинах сторін спору та з дитиною визначене у цій справі місце її проживання можна змінити як за згодою матері, так і в судовому порядку. Тому оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
(2) Зміст позовної заяви
4. У жовтні 2022 року мати звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити разом із нею місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина, син). Обґрунтувала так:
4.1. Батько на початку серпня 2022 року без відома матері забрав їхнього сина та переховував його у невідомому місці. Іноді надавав можливість матері проводити час із дитиною під своїм наглядом. Син проживав разом із батьками відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (далі - мати відповідача за первісним позовом) - у будинку в Київському районі м. Одеси, а потім у місті Ужгороді.
4.2. На час подання позову вона забрала дитину до себе та разом із нею проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі є всі умови для проживання сина, його розвитку та дозвілля.
4.3. Мати має стабільний заробіток, працевлаштована інженером сектору договірної роботи відділу тендерної та договірної роботи на Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Южний» із 18 травня 2020 року, не має шкідливих звичок, характеризується позитивно.
5. У грудні 2022 року батько звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визначити місце проживання дитини разом із ним за його місцем реєстрації або проживання. Обґрунтував так:
5.1. Він є батьком дитини, яка проживає разом із її матір`ю. Остання власного житла та самостійного доходу не має. Батьку стало відомо, що мати ніде не працює і не займається вихованням сина, не приділяє йому час, стала байдужою до інтересів і почуттів дитини, говорить грубощі у бік сина, не розуміє його. Це погано впливає на дитину. Вона почала погано себе почувати, бо не відчуває любові, турботи, комфорту від матері. Крім того, у сина порушився нормальний сон. Зазначені обставини можуть зашкодити нормальному розвитку дитини.
5.2. Батько розуміє її потреби, готовий забезпечити всім необхідним для того, щоб вона продовжувала гармонійний розвиток у спокійній, теплій атмосфері із урахуванням її думки, інтересів, побажань. Він запропонував матері передати сина йому, однак вона відмовилась.
Сервисы для юристов