Постанова ВССУ від 29.07.2026 року у справі №758/17900/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа № 758/17900/21

провадження № 61-15754св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року у складі судді Анахіна А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 березня 1994 року. Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , покупцем якої, згідно договору, була ОСОБА_2 , оскільки позивач не заперечував оформлення квартири саме на неї.

Оскільки позивач вважає майно спільною власністю, просив суд:

здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що всі кошти, які існують в сім`ї на час шлюбу за відсутності належних та допустимих доказів того, що вони належать одному із подружжя на праві особистої приватної власності - є спільними сумісними коштами подружжя, а майно яке придбане за рахунок таких коштів є спільною сумісною власністю подружжя. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що грошові кошти за рахунок яких була придбана спірна квартира є особистою власністю відповідача.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що судом також встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 29 вересня 2003 року, квартири АДРЕСА_2 , що зазначена квартира на момент продажу належала в рівних частках ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 . Доводи апелянта про те, що грошові кошти, які були отриманні від продажу квартири є особистою власністю сім`ї відповідача, а тому спірна квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти сім`ї відповідача, які були набуті до укладення шлюбу між позивачем та відповідачем, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки як вірно встановлено судом договір купівлі-продажу було укладено в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі та в договорі купівлі-продажу спірної квартири покупцем квартири є саме ОСОБА_2 . Жодних умов про те, що спірна квартира купується для потреб іншої сім`ї, окрім подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір не містить.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5 , у якій просила скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції в оскаржуваному рішення не з`ясував характер спірних правовідносин, не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, повно та всебічно не дослідив надані відповідачем докази та не встановив дійсних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Порядок набуття подружжям майна, та його правовий режим, регулюються нормами КпШС України, який був чинним на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, що не було враховано судом першої інстанції під час вирішення спору, що свідчить про неправильне застосування судом статей 22, 24, 25 КпШС України;