Постанова
Іменем України
29 липня 2026 року
м. Київ
Справа № 531/750/23
Провадження № 61-14049св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Лісіцький Андрій Васильович (далі - адвокат позивача),
відповідачка- фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - відповідачка),
про встановлення факту перебування у трудових відносинах і зобов`язання вчинити дії
на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року,яке ухвалила суддя Косик С. М., і постанову Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Відповідачка здійснювала господарську діяльність, пов`язану із переробкою рослинності різних сортів. Позивач стверджував, що він певний час працював у відповідачки різноробочим за усною домовленістю про укладення трудового договору у майбутньому. Згодом отримав підозру й обвинувачення у незаконному виготовленні тютюну. Після того звернувся до суду та просив встановити факт його трудових відносин із відповідачкою, внести запис до трудової книжки про прийняття на роботу, а також зобов`язати відповідачку нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вказали, що позивач не довів виконання трудових обов`язків у визначений ним період. Позивач із висновком судів не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що вони неналежно оцінили його докази, а також безпідставно не розглянули справу в порядку окремого провадження.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти насамперед на питання про те, чи є належними способами захисту трудових прав позивача вимоги встановити факт його трудових відносин із відповідачкою, внести запис до трудової книжки про прийняття на роботу, а також зобов`язати відповідачку нарахувати та сплатити обов`язкові платежі, якщо задоволення цих вимог необхідне для впливу на оцінку обставин у кримінальному провадженні. Виснував, що заявлення позовних вимог за правилами цивільного судочинства з метою такого впливу не допускається. Проте за обставинами цієї справи дійсну мету заявленого позову має з`ясувати суд першої інстанції під час нового розгляду.
(2) Зміст позовної заяви
4. У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив: (1) встановити факт його трудових відносин із відповідачкою з 14 грудня 2020 року до 31 серпня 2022 року включно; (2) внести запис до трудової книжки про прийняття його на роботу на посаду підсобного робітника з грудня 2020 року; (3) зобов`язати відповідачку нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 14 грудня 2020 року до 31 серпня 2022 року включно. Мотивував вимоги так:
4.1. Відповідачка тривалий час здійснювала господарську діяльність із переробки рослинності різних сортів на АДРЕСА_1 . З грудня 2020 року позивач працював у неї на посаді підсобного робітника (різноробочого) за усною домовленістю про укладення в подальшому трудового договору. Вона на правах керівника цеху допустила позивача до виконання у зміну з 08:00 до 19:00 трудових обов`язків, які полягали у виконанні норм з переробки рослинності й інших робіт на території та в цеху. За відсутності відповідачки позивач підпорядковувався ОСОБА_3 (далі - чоловік відповідачки), який теж працював у відповідачки як найманий працівник. Оплату позивач отримував або від неї, або від її чоловіка готівкою чи на банківську карту.
4.2. Із вересня 2022 року до січня 2023 року позивач перестав здійснювати трудову діяльність у відповідачки через кримінальне провадження № 32020170000000020 від 16 липня 2020 року, у якому отримав підозру.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
5. 11 березня 2024 року Машівський районний суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
5.1. Якщо працівник виконував роботу за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належно оформлене. Встановлення факту наявності трудових відносин можливе у разі встановлення фактів виконання працівником трудових функцій, його підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
5.2. У матеріалах справи немає доказів виконання позивачем трудових обов`язків на користь відповідачки у визначений позивачем період.
5.3. Немає підтвердження виконання позивачем трудових функцій із 14 грудня 2020 року до 31 серпня 2022 року. Є банківські квитанції, які надав позивач, про перерахування коштів між сторонніми особами. Такі документи не підтверджують сплату відповідачкою заробітної плати позивачу.
5.4. Ухвали суду про надання дозволу на проведення обшуку за місцезнаходженням нерухомого майна відповідачки, в яких зазначено, що вона залучала найманих працівників для виготовлення тютюну, не підтверджують перебування позивача у трудових відносинах з відповідачкою. Копії реєстру відпрацьованих змін нечитабельні, тому їх не можна прийняти як докази.
6. 18 вересня 2024 року Полтавський апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції.Мотивував так:
6.1. Суд може визнати укладеним трудовий договір за відсутності наказу чи розпорядження лише за дотримання інших умов, необхідних для укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку надати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я й інші документи, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
6.2. Позивач надав докази, які належно оцінив суд першої інстанції. Зокрема, слід погодитися із тим, що показання свідків, у тому числі письмові, не є належними та достатніми доказами у справах такої категорії; копії реєстру відпрацьованих змін є нечитабельними, тому не містять даних про обставини, які є істотними для справи; у копіях квитанцій про перерахування коштів є відомості про переказ коштів між особами, які не є учасниками справи.
Сервисы для юристов