ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 215/4342/21
провадження № 61-14492св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за первісним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, припинення дії реєстраційних записів та припинення дії договору іпотеки
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном -кафе «Бістро» літ. А, загальною площею 117,5 кв. м, з літнім майданчиком, загальною площею 140 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом примусового звільнення приміщення та передачі вказаного нерухомого майна ОСОБА_1 .
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказувала про те, що вона набула право власності на спірне майно на підставі договору про відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року № 29-06/17, укладеного між ТОВ «Стандарт фінанс групп» і позивачем. За умовами цього договору ТОВ «Стандарт фінанс групп» відступило за плату ОСОБА_1 належні йому права вимоги за кредитним договором від 19 травня 2008 року №М014/03 - 03/240, на основі Генеральної кредитної угоди №М014/03-239 від 19 травня 2008 року, який укладено між ПАТ «Райфайззен Банк Аваль» і ОСОБА_5 . Також, 29 червня 2017 року між ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» і ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19 травня 2008 року № М014/03-03/239/1.
Тобто до ОСОБА_1 перейшли усі права вимоги до Диньки ( ОСОБА_6 ) за вищевказаними договорами.
ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконала і 11 березня 2021 року їй було направлено повідомлення про необхідність сплати заборгованості в сумі 838 241, 77 грн, але відповідач в 30-ти денний строк заборгованість не сплатила. Внаслідок чого, на підставі статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», 27 травня 2021 року відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, вищезазначеного спірного нерухомого майна. На момент звернення до суду відповідач продовжує здійснювати у спірній нежитловій будівлі підприємницьку діяльність, категорично відмовляється її звільнити, тому позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном.
У березні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року № 29-06/17, договір відступлення право вимоги за іпотечним договором від 29 червня 2017 року; припинити дію реєстраційних записів від 19 травня 2008 року № 7213370, від 01 липня 2017 року № 35943098, від 27 травня 2021 року № 42253266 та записи № № 42253552, 42253510; припинити дію договору іпотеки від 19 травня 2008 року № МО14/03-03/239/1 з усіма обмеженнями та застереження, застосованому на його підставі.
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 вказувала, що укладений ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року № 29-06/17 не може бути належною правовою підставою набуття права власності на нерухоме майно, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, тому як для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме банк, або інша фінансова установа. Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором не може бути належною правовою підставою набуття права власності, тому як не був нотаріально посвідченим, та в силу частини першої статті 220 ЦК Україні є нікчемним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 07 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнив частково. Визнав недійсним договір відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року № 29-06/17, укладений між ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» і ОСОБА_1 , на підставі якого були відступлені права вимоги за кредитним договором від 19 травня 2008 року № М014/03-03/240 на основі Генеральної кредитної угоди від 19 травня 2008 року № М014/03-03/240, укладеної між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_6 . Визнав недійсним договір відступлення права вимоги від 29 червня 2017 року, укладений між ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» та ОСОБА_1 , на підставі якого були відступлені права вимоги за іпотечним договором від 19 травня 2008 року № М014/03-03/239, укладеним між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_7 , посвідченим 19 травня 2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. О. за реєстровим № 4182. В іншій частині вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки були відступлені первісним кредитором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором факторингу, тому всі наступні відступлення цих прав вимоги мають здійснюватись за договорами факторингу.
ОСОБА_1 не є юридичною особою, не включена до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема і щодо факторингових операцій, тому не може бути стороною договору факторингу.
За таких обставин договір відступлення прав від 29 червня 2017 року, укладений між ТОВ «Стандард Фінанс Групп» і ОСОБА_1 , порушує вимоги частини другої статті 1083, частини третьої статті 1079 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_4 звільнити приміщення окремо розташованої одноповерхової будівлі кафе «Бістро» літ. «А» загальною площею 117,5 кв. м, з літнім майданчиком, загальною площею 140 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та передати його ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовив.
Сервисы для юристов