ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2026 року
м. Київ
справа № 752/15570/22
провадження № 61-5437св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа- Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Українав особі Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), третя особа - Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої процесуальними діями, що обмежують права громадян.
Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2019 року йому стало відомо про існування ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 31 липня 2017 року у справі № 165/1060/17, якою кримінальне провадження № 3201711020000005 від 28 лютого 2017 року відносно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України) ОСОБА_2 було закрито та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям на підставі статті 45 КК України.
В ухвалі Нововолинського міського суду Волинської області від 31 липня 2017 року у справі № 165/1060/17 вказано: «…дії головного бухгалтера ТОВ «Івакан» ОСОБА_2 сприяли здійсненню злочинного плану, службових осіб ТОВ «Група компаній Смарт» та ТОВ «СІБУД», які полягали у замаху на заволодіння бюджетними коштами за допомогою підприємств ТОВ «Вімакс Трейд Груп», ТОВ «Група компаній Смарт» та ТОВ «СІБУД», шляхом внесення до документів податкової звітності неправдивих відомостей щодо наслідків нібито проведених фінансово-господарських операцій з приводу придбання конопляної олії».
Вказував, що він є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБУД» (далі - ТОВ «СІБУД»), а тому зазначена ухвала стосується його прав та інтересів, у зв`язку із чим він звернувся до Волинського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі № 165/1060/17 його апеляційну скаргу було задоволено частково, ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 31 липня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в суді першої інстанції.
Апеляційний суд при розгляді справи № 165/1060/17 дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки відповідності клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності вимогам статті 287 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). У клопотанні прокурора були встановлені фактичні обставини не лише про вчинення
ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, а також вказано про вчинення злочинів іншими особами, у тому числі, ТОВ «СІБУД», директором якого є він.
Позивач зазначав, що суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали у повному обсязі виклав фактичні обставини, які були зазначені прокурором в його клопотанні, як були достовірно встановлені під час досудового розслідування кримінального провадження № 3201711020000005 від 28 лютого 2017 року за частиною першою статті 366 КК України відносно ОСОБА_3 . Крім того, в ухвалі суду першої інстанції фактично були встановлені обставини вчинення злочинів іншими особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, назви яких безпосередньо зазначені в ухвалі та зі змісту фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, цих осіб можливо ідентифікувати. При цьому, вказані особи не мають процесуального статусу у кримінальному провадженні № 3201711020000005 від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_2 , питання щодо їх обвинувачення у вчиненні будь-яких злочинів чи звільнення від кримінальної відповідальності прокурором у клопотанні не ставилося та судом першої інстанції не розглядалося.
Такий виклад фактичних обставин кримінального провадження у клопотанні прокурора суперечить вимогам статті 287 КПК України, оскільки цією нормою процесуального права не передбачено виклад обставин кримінального правопорушення, його правова кваліфікація та формулювання підозри у відношенні осіб, які не є підозрюваними або обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні. Клопотання прокурора суперечить положенням статті 62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Вважав, що зазначеними процесуальними діями прокурора було обмежено його права, як громадянина та, як наслідок, йому було завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Завдану моральну шкоду позивач оцінив в 1 000 грн за один день процесуальних дій посадових осіб, що обмежують права громадян.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- стягнути з Держави Україна (Державного бюджету України) шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на свою користь 1 880 000 грн моральної шкоди, завданої процесуальними діями, що обмежують права громадян та 20 000 грн витрат на правничу допомогу;
- встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді інвестиційних монетНаціонального банку України за їх номінальною вартістю, як законного засобу платежу на території України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Сервисы для юристов