ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2026 року
м. Київ
справа № 522/19949/21
провадження № 61-17331св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Миколаївської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Миколаївської обласної прокуратури та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року в складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року в складі колегії суддів: Коновалової В. А., Лозко Ю. П., Назарової М. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Миколаївської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що з 2005 року до часу звернення до суду з позовом у цій справі позивач перебувала під слідством та судом по кримінальній справі № 052200500030, а в подальшому у кримінальному провадженні № 42014160000000502 у статусі підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 364, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 366, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 366, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 358, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 27, частиною п`ятої статті 24, частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 27, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 358, частини першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною другою статті 190 КК України, за якими не визнавала себе винною.
На час пред`явлення позову до суду досудове слідство у кримінальному провадженні тривало.
У зв`язку з процесуальною несумлінністю і штучною процесуальною тяганиною з боку Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Миколаївської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, суттєво порушені розумні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014160000000502, внаслідок чого їй завдано моральну шкоду.
Така тяганина досудового слідства протягом майже 15 років є процесуальним службовим зловживанням з боку офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Миколаївської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, і тиском на неї з метою схилити погодитися на закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, не надати можливості стягнути майнову та моральну шкоду, завдану за час досудового слідства та позбавити можливості поновитися на роботі.
З огляду на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позову від 21 січня 2022 року, ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України на її користь відшкодування завданої їй органами досудового слідства Генеральної прокуратури України, Офісу Генерального прокурора, прокуратури Одеської області, Одеської обласної прокуратури, прокуратури Миколаївської області, Миколаївської обласної прокуратури, слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, моральної шкоди в розмірі 1 611 582,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з Державної казначейської служби України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у розмірі 500 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальний строк перебування ОСОБА_1 у статусі обвинуваченої, підсудної та підозрюваної з 08 листопада 2005 року до 17 січня 2020 року, та з 10 грудня 2020 року до 27 лютого 2022 року становить 14 років 11 місяців 17 діб (без урахування часу, коли кримінальне провадження було закрито з 26 березня 2015 року до 22 липня 2016 року та з 17 січня 2020 року до 10 грудня 2020 року). За тривалий час проведення досудового слідства у кримінальному проваджені № 42014160000000502 вину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих їй злочинів не доведено.
Діями органів прокуратури та суду щодо тривалого притягнення до кримінальної відповідальності та засудження, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, адже внаслідок дій органів прокуратури вона була незаконно відсторонена від посади судді та заступника голови Приморського районного суду м. Одеси, а в подальшому звільнена з посади судді Приморського районного суду м. Одеси, з червня 2010 року не отримувала заробітної плати, іншої роботи за цей період не мала, що вкрай негативно відобразилося на її звичному способі життя та психічному стані. На стані здоров`я відобразилося притягнення до кримінальної відповідальності, обшуки за місцем роботи та проживання, відсторонення від посади та роботи, Укази Президента України, статті в газетах та інтернет-виданнях, телевізійні програми, обрання запобіжного заходу підписки про невиїзд, спробу заарештувати на сесії Верховної Ради України, яка транслювалася на всю країну, поїздки до слідчих та на судові процеси, незаконне засудження, страхи щодо понесення винесеного судом незаконного покарання, неодноразові скасування Генеральною прокуратурою та Заводським районним судом м. Миколаєва постанов про закриття кримінального провадження та інше, а також невизначеність у кримінальному провадженні.
Крім того, звільнення ОСОБА_1 у червні 2010 року з посади судді становили втручання у її приватне та професійне життя, що є несумісним зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Ураховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності суд вважав, що на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 500 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, прокурора Миколаївської обласної прокуратури Добрікової І. В., заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича М. М., Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Сервисы для юристов