Постанова ВССУ від 29.04.2026 року у справі №755/296/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 755/296/25

провадження № 61-2899св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - російська федерація в особі уряду російської федерації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Яровенко Н. О., та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації про відшкодування моральної шкоди.

Стверджували, посилаючись на Статут ООН, статтю 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» і практику Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), що у відповідача відсутній судовий імунітет і справа повинна розглядатись судом за місцем завдання шкоди.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначили, що 24 лютого 2022 року російська федераціярозпочала військову агресію проти України, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад, який триває до сьогодні.

Збройна агресія російської федерації призвела до тяжких наслідків як для держави в цілому, так і для громадян України. Зокрема, вказані протиправні дії завдали моральної шкоди безпосередньо позивачам.

ОСОБА_1 проживала у м. Лисичанськ Луганської області разом із малолітньою донькою від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 проживав у м. Сіверськ Донецької області. Позивач також має доньку від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах.

У результаті влучання ворожого снаряда у багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачі проживали однією сім`єю, сталося руйнування фасаду будівлі та виникла пожежа. Ці обставини створили загрозу життю позивачів та змусили їх переїхати до м. Бахмут Донецької області.

Внаслідок повного руйнування та окупації м. Бахмут Донецької області, позивачі разом із донькою ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , та батьками ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) були змушені переїхати до м. Києва, де на даний час проживають та перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи.З червня до вересня 2024 року з ними також мешкала донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка на сьогодні вступила до закладу вищої освіти м. Києва та проживає в гуртожитку. Таким чином, співмешкання трьох поколінь на одній території спричиняє значний дискомфорт.

Позивачі зазначають, що на даний час їхнє повернення до місць попереднього постійного проживання є неможливим. Зокрема, м. Лисичанськ Луганської області, де розташований приватний будинок ОСОБА_1 , перебуває під тимчасовою окупацією. Щодо житла ОСОБА_2 у м. Сіверськ Донецької області, то воно повністю знищено.

На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені фінансової та матеріальної можливості придбати чи облаштувати нове житло.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазнали не лише майнових втрат через руйнування житла, а й глибокого морального потрясіння, спричиненого воєнними діями. Перебуваючи в зоні активних бойових дій, позивачі стали безпосередніми свідками численних воєнних злочинів проти цивільного населення, загибелі близьких та сусідів, а також стихійних поховань у невідповідних для цього місцях. Пережиті події, що супроводжувалися постійною загрозою життю та нелюдськими умовами перебування, спричинили глибоку психологічну травму та залишили невідворотний відбиток на їхньому психоемоційному стані.

Ці події вкрай тяжко вплинули на психологічний стан позивачів, що проявляється у постійних панічних атаках, тривалому безсонні, нападах відчаю та апатії. Медикаментозне лікування наразі не дає очікуваного ефекту. Стан постійної тривожності та втрата концентрації свідчать про глибоку психотравму та виснаження психіки.

Вважають, що винною у вказаних стражданнях є російська федерація, яка вчинила збройну агресію проти України з метою геноциду українського народу.

Для підтвердження факту психотравмування та завданої моральної шкоди позивачі надали висновок психологічного дослідження, проведеного психологом ОСОБА_7 .