ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 607/12733/24
провадження № 61-8029св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Обслуговуючий кооператив «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Затишний дім»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Затишний дім» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року у складі судді Марциновської І. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 травня 2025 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Затишний дім» (далі - ОК «ОЖБК «Затиший дім»), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти.
В обґрунтування вимог зазначав, що з листопада 2020 року до 29 червня 2021 року позивач був співзасновником та керівником ОК «ОЖБК «Затиший дім». З 07 січня 2021 року головою кооперативу став ОСОБА_2 , який у вересні 2022 року у приватній бесіді повідомив позивачу про можливе «замороження» будівництва багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_3 , яке здійснюється ОК «ОЖБК «Затиший дім», через відсутність коштів та інвесторів. Оскільки у таке будівництво вже були вкладені особисті кошти позивача, останній виявив зацікавленість у членстві в кооперативі з метою набуття у власність житла у вказаному будинку.
15 вересня 2022 року ОСОБА_2 у телефонному режимі повідомив позивачеві про підготовку інвестиційного договору на будівництво № 19, який мав бути укладений з кооперативом «Затишний дім» та за умовами якого позивач сплачує на рахунок кооперативу кошти у сумі 1 500 000,00 грн. У подальшому ОСОБА_2 запропонував сплатити указані кошти та прийти в офіс для укладення зазначеного інвестиційного договору.
Позивач, довіряючи ОСОБА_2 , як голові кооперативу та своєму близькому товаришу, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1 500 000,00 грн, однак інвестиційний договір на будівництво № 19 того дня між сторонами укладений не був, оскільки ОСОБА_2 повідомив про наявність термінових справ. У подальшому укладення цього договору декілька разів відкладалось з надуманих ОСОБА_2 підстав.
Наприкінці 2022 року склад членів кооперативу змінився та його головою став ОСОБА_3 , однак договір між сторонами до цього часу не укладений, позивач не є членом ОК «ОЖБК «Затиший дім» та грошові кошти у сумі 1 500 000,00 грн йому не повернуті.
За таких підстав, посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зважаючи на відсутність між сторонами договірних відносин, позивач вважав, що грошові кошти у сумі 1 500 000,00 грн є коштами, що безпідставно набуті відповідачем та підлягають поверненню позивачеві.
Крім цього, відповідно до статті 625 ЦК України позивач вважав, що у відповідача, який безпідставно користувався належними позивачеві коштами, виник обов`язок щодо сплати за період з 15 вересня 2022 року до 10 червня 2024 року інфляційних втрат у сумі 192 982,48 грн та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 78 233,10 грн.
У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з ОК «ОЖБК «Затишний дім» безпідставно набуті кошти у сумі 1 500 000,00 грн, а також інфляційні втрати у сумі 192 982,48 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 78 233,10 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОК «ОЖБК «Затишний дім» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 1 500 000,00 грн, інфляційні втрати у сумі 192 982,48 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 78 233,10 грн, а також 15 140,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що позивач, діючи собі на шкоду, розумно покладався на попередні заяви та поведінку відповідача, який підтримував пропозицію щодо укладенням між сторонами договору. У подальшому саме поведінка відповідача не відповідала його попереднім заявам та поведінці, оскільки відповідач безпідставно після отримання грошових коштів від позивача уникав укладення між сторонами договору, зокрема не направив на адресу ОСОБА_1 відповідне поштове відправлення про необхідність підписання інвестиційного договору на будівництво чи проєкт такого договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 1 500 000,00 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженою належними доказами, наявними в матеріалах справи, не спростованою відповідачем і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, керуючись частиною другою статті 625 ЦК України судами визначено, що кредитор зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОК «ОЖБК «Затишний дім» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 травня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та залишити ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, від 31 січня 2024 року у справі № 640/17086/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервисы для юристов