ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 214/8166/23
провадження № 61-8888св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа - Дніпропетровська обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року у складі судді Сіденка С. І. тапостанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -Дніпропетровська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Позовну заяву обґрунтував тим, що 04 жовтня 2003 року щодо нього працівниками Слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - СУ УМВС України в Дніпропетровській області) було порушено кримінальну справу № 36031101 за частиною другою статті 308, частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України). На підставі вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2005 року у цій справі його було засуджено за частиною другою статті 308, частиною другою статті 309, частиною першою статті 70 КК України, строком на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна та забороною права займатися в системі правоохоронних органів строком на 2 роки. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року вказаний вирок суду першої інстанції було скасовано, справу направлено в прокуратуру м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для додаткового розслідування, його звільнено з-під варти з зали суду. Обрано для нього запобіжний захід - підписка про невиїзд. Після надходження справи на додаткове розслідування на підставі зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції, старшим слідчим прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Голубком М. В. 13 березня 2006 року винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно нього у зв`язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 308, частиною другою статті 30 9КК України та скасовано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Кримінальна справа щодо нього знищена у 2010 році.
Зазначав, що відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності», він станом на 29 травня 2023 року незнятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває. Разом з тим, є особою, стосовно якої ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року кримінальну справу за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 308, частиною другою статті 309, частиною першою статті 70 КК України, направлено в прокуратуру м. Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування, застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Наголошував, що з 04 жовтня 2003 року до 13 березня 2006 року він знаходився під слідством та обвинувачувався у вчиненні злочинів, що означає, що 2 роки 5 місяців та 10 днів (30 місяців) поспіль постійно принижувалась його честь, людська гідність.
Також, наголошував на тому, що у зв`язку з незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, він незаконно був засуджений вироком суду до 5 років позбавлення волі та відбував покарання в установі виконання покарань з 08 лютого до 24 травня 2005 року, після звільнення з-під варти знаходився на підписці про невиїзд з 24 травня 2005 року до 13 березня 2006 року. В ході проведеного досудового розслідування доказів його вини у вчиненні злочинів добуто слідством не було. Навпаки, було доведено ряд фальсифікацій та порушень, вчиненими працівниками міліції, з метою незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Через такі незаконні дії, він втратив роботу, і, як наслідок, постійний дохід, що негативно відобразилось як на ньому самому, так і на членах його сім`ї. Характер довгострокових незаконних дій відносно нього, незаконне засудження, перебування в місцях позбавлення волі, підписка про невиїзд становлять підвищену суспільну небезпеку, викликали глибокі моральні довгострокові страждання через усвідомлення, що він є безвинно обвинуваченим у вчиненні злочинів та засуджено до покарання із позбавленням волі. Вказані незаконні дії призвели до обмеження його конституційного права на вільне пересування, вільне користування його майно, позбавило можливості реалізувати свої звички та бажання, погіршило відносини з оточуючими людьми, спричинило довгострокові моральні та фізичні страждання. Страждання проявились в душевних переживаннях та муках, занепокоєності, постійному нервуванні, соромі, приниженості, страху, відчаю, він відчував страх потрапити в місця позбавлення волі; він був позбавлений звичайного людського спокою, стану душевної рівноваги, перебував в пригніченому стані, постійно очікуючи виклику слідчого чи чергового судового засідання.
З урахуванням викладеного та посилаючись на норми статі 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, на його користь відшкодування моральної шкоди, яке оцінив в 390 000,00 грн, та виходив з розрахунку 13 000,00 грн за кожен місяць перебування під слідством чи судом (13000 х 30 місяців).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 350 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку безпідставним перебуванням позивача під слідством і судом 13 місяців 6 днів, незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, порушенням його конституційних прав, йому було завдано моральної шкоди у вигляді психічних страждань, тому, з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 2 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон України № 266/94-ВР) позивач має право на відшкодування такої шкоди за рахунок держави.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача, негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав; беручи до уваги той факт, що позивача було незаконно засуджено до 5 років позбавлення волі із застосуванням додаткових покарань, в тому числі у вигляді протиправної конфіскації майна, фактичному його перебуванні у виправній колонії та з огляду на засади розумності, виваженості і справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, має складати 350 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на його законність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2025 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 161/10842/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 754/13692/15, від 17 лютого 2021 року у справі № 468/477/18 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Сервисы для юристов