Постанова
Іменем України
28 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 310/2210/21
Провадження № 61-18045св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув у порядку письмового провадження справу
за участю
скаржника - ОСОБА_1 (далі - скаржник)
старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Дмитра Геннадійовича (далі - державний виконавець)
за касаційною скаргою скаржника, інтереси якого представляє адвокат Гончаренко Наталія Андріївна (далі - адвокат),
на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Маловічко С. В., Бєлки В. Ю., Гончар М. С.
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - стягувачка) до скаржника про зміну розміру аліментів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 2010 році суд стягнув із батька дитини аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі, а у 2021 році змінив їхній розмір на частину від усіх доходів батька та видав новий виконавчий лист. Із лютого 2022 року до березня 2023 року виникла заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за один рік. Тому через наявність цього боргу державний виконавець у липні 2023 року наклав на батька дитини штраф.
2. Постанову про накладення штрафу та вимогу державного виконавця до роботодавця батька про подальше виконання постанови про звернення стягнення на доходи боржника останній оскаржив до суду. Просив визнати ці постанову та вимогу неправомірними і зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом скасування його постанови про накладення штрафу та вимоги у частині визначення суми до погашення. Обґрунтував скаргу тим, що заборгованість з лютого 2022 року до березня 2023 року виникла не з вини батька дитини, а через обставини непереборної сили: вторгнення російської федерації на територію України, тимчасову окупацію території, де знаходилося виконавче провадження, а також те, що лише у липні 2022 року Міністерство юстиції України врегулювало питання щодо передання виконавчих проваджень із тимчасово окупованої території у Запорізькій області в Одеську.
3. Суд першої інстанції скаргу задовольнив. Погодився з аргументами батька дитини. Вказав, що з квітня до серпня 2023 року боржник погасив 82 016,50 грн боргу, з яких 50 702,00 грн сплатив із квітня до кінця червня того року.
4. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні скарги. Обґрунтував тим, що вина боржника у несплаті аліментів і виникненні заборгованості не є критеріями для вирішення питання про накладення на нього штрафу. Єдиним таким критерієм є наявність заборгованості. Оскільки вона існувала станом на 31 березня 2023 року у сумі 51 338,36 грн, то державний виконавець мав підставу для накладення штрафу на батька дитини. Крім того, вказав, що нарахування заборгованості за аліментами відбувається з моменту подання виконавчого документа до примусового виконання, а не з моменту передання виконавчого провадження із тимчасово окупованої території у Запорізькій області до органу виконання судового рішення в Одеській.
5. Із постановою апеляційного суду батько дитини не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що на час накладення на нього штрафу боргу за аліментами вже не було, а самостійно, поза виконавчим провадженням перерахувати кошти на погашення боргу він не міг. Крім того, вважав, що державний виконавець безпідставно стягнув штраф у дохід держави, а не матері дитини як стягувачки аліментів.
6. Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи обґрунтовано державний виконавець стягнув штрафза наявність заборгованості зі сплати аліментів на користь держави, а не стягувачки. Відповідь на це питання негативна. Вказаного достатньо для задоволення касаційної скарги та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
(2) Зміст скарги на дії державного виконавця
7. 2 серпня 2023 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив:
7.1. Визнати неправомірною постанову про накладення штрафу від 14 липня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 9 вересня 2021 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області (далі - постанова про накладення штрафу).
7.2. Визнати неправомірною вимогу державного виконавця від 14 липня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 у частині погашення 10 267,67 грн (далі - вимога державного виконавця).
7.3. Зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанови про накладення штрафу та скасування вимоги від 14 липня 2023 року у частині визначення суми до погашення - 10 267,67 грн.
8. Мотивував скаргу так:
8.1. Вторгнення російської федерації на територію України та зупинення функціонування державних органів на території міста Бердянська Запорізької області підпадають під поняття непереборної сили (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України). Тому скаржник не має нести відповідальність, передбачену частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
8.2. Передання виконавчих проваджень із тимчасово окупованої території урегулювали у липні 2022 року. Проте виконавче провадження №46922473 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відразу не передали. Тому заборгованість за аліментами, яка виникла з 1 лютого 2022 року до 31 березня 2023 року, у розмірі 51 338,36 грн виникла не з вини скаржника.
(3) Зміст ухвал суду першої інстанції та постанов апеляційного суду
Сервисы для юристов