ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2026 року
м. Київ
справа № 760/3251/24
провадження № 61-2922св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
третя особа - Первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Промський Євгеній Сергійович, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року у складі судді Скрипки О.І. та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа - Первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців», про визнання незаконним наказу про припинення трудового договору, про поновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух», Украерорух), третя особа - Первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців» (далі - ППО «Інженерно-технічних фахівців»), у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 31 грудня 2023 року № 688/о про припинення трудового договору з позивачем;
- поновити з 31 грудня 2023 року дію трудового договору;
- стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що наказом ДП «Украерорух» від 31 грудня 2023 року № 688/о припинено 31 грудня 2023 року трудовий договір із позивачемчерез відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки з 01 квітня 2022 року дію укладеного між сторонами трудового договору призупинено на період до припинення (скасування) воєнного стану зі збереженням робочого місця і посади.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, однак виключає можливість обох сторін виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.
Під час призупинення трудового договору працівник не виконує роботу та не отримує заробітну плату, а тому у позивача не було підстав для надання / ненадання згоди на зміну істотних умов праці.
Крім того, позивач не відмовлявся від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці та не подавав заяви за формою, наведеною у додатку 3 до наказу про звільнення.
Вважав, що розгляд питання про зміну істотних умов праці можливий лише за наявності самої праці, а призупинення трудового договору не передбачає виконання працівником жодної праці за жодних умов. Станом на 31 грудня 2023 року відповідач не мав законних підстав для зміни істотних умов праці та на припинення із позивачем трудового договору через відмову від продовження роботи зі зміненими умовами.
Крім того, припинення трудового договору відбулося із грубим порушенням норм статті 47 КЗпП України, оскільки у день видання наказу 31 грудня 2023 року (вихідний день, неділя) позивач не був ознайомлений з оспорюваним наказом і розрахунком належних йому при звільненні сум, з ним не проведено остаточного розрахунку та не видано на руки трудової книжки.
Остаточний розрахунок із позивачем проведено 02 січня 2024 року, а оспорюваний наказ разом із супровідним листом, розрахунком належних сум та пропозицією щодо повернення трудової книжки він отримав засобами поштового зв`язку лише 13 січня 2024 року.
Профспілкові організації, до яких відповідач звернувся із поданням про припинення трудового договору, не надали на це своєї згоди.
Сервисы для юристов