Постанова ВССУ від 27.05.2026 року у справі №175/1853/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 175/1853/23

провадження № 61-2453св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Роговська Алла Олександрівна, на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила скасувати право власності відповідача на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право особистої приватної власності на зазначений житловий будинок.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з лютого 1996 року до травня 2022 року.

Під час перебування у шлюбі за грошові кошти матері позивача ОСОБА_3 було збудовано житловий будинок за вказаною адресою, що підтверджується договором дарування грошових коштів.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважала, що, незважаючи на реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем, воно не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а належить їй на праві особистої приватної власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 08 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірне майно набуте сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а отже, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що спірний житловий будинок був збудований за рахунок коштів, отриманих за договором дарування від 23 березня 1998 року.

Відповідно до акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 19 червня 2002 року № 71 будівництво будинку розпочато у 1996 році та завершено у 1998 році. При цьому грошові кошти, згідно з розпискою, були передані у 1998 році, тобто після завершення будівництва.

Суд також не взяв до уваги доводи позивача про фінансову неспроможність відповідача брати участь у будівництві будинку, оскільки копією трудової книжки підтверджується його працевлаштування з 1993 року. Зокрема, у період з вересня 1995 року до квітня 1999 року ОСОБА_2 обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда» (далі - ТОВ «Іріда») та отримував заробітну плату.

Крім того, суд установив, що станом на червень 2023 року відповідно до договору іпотеки від 20 лютого 2008 року № 65 спірний житловий будинок та земельна ділянка під ним перебували в іпотеці, із встановленням обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, іпотекодержателем за якою є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Також суд зазначив, що земельна ділянка площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 була виділена батькові відповідача ОСОБА_4 , який 17 червня 1996 року звернувся із заявою про переоформлення належної йому земельної ділянки на ім`я свого сина ОСОБА_2 у зв`язку із сімейними обставинами.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким надано належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2026 року ОСОБА_1 через представника Роговську А. О . подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.