ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 522/2474/20
провадження № 61-455св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (яка є правонаступником померлої ОСОБА_2 ),
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Друга одеська державна нотаріальна контора,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Яреми Х. С., та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Сегеди С. М., Комлевої О. С., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, скасування запису про право власності та стягнення моральної шкоди.
2. Позов мотивувала тим, що ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_2 . Інших спадкоємців кровного рівня спорідненості немає. ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_3 утримувати її, в зв`язку з чим запропонувала укласти договір довічного утримання. Цей правочин було вчинено 10 жовтня 2013 року. В подальшому у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов`язання з її забезпечення позивач звернулася до нотаріуса, який посвідчував договір, маючи на меті розірвати цей договір. Однак, нотаріус повідомив, що 10 жовтня 2013 року було укладено не договір довічного утримання, а договір купівлі-продажу належної позивачу квартири, які продавець отримала від покупця. Проте, позивач стверджує, що кошти від продажу квартири не отримувала. Позивач вважала, що укладала договір довічного утримування, а отже під час укладення спірного договору купівлі-продажу вважає, що була введена в оману. Зауважувала, що у 2010 році у неї виявилося онкологічне захворювання, в зв`язку з чим вона пройшла курс лікування. У 2018 році позивачу поставили діагноз, пов`язаний з ураженням органів зору. Це захворювання прогресуюче, тому захворювання очей впливало на те, що позивач була позбавлена можливості самостійно прочитати текст договору, зрозуміти його зміст і через довіру до онука підписала спірний договір 10 жовтня 2013 року. Після продажу квартири позивач продовжила проживати в ній та самостійно сплачувати вартість отриманих житлово-комунальних послуг. Такі обставини на переконання позивача вказували на те, що вона не мала на меті продавати квартиру, оскільки продовжила нею користуватися. Вважала, що внаслідок недобросовісних дій відповідача та вжиття заходів, необхідних для поновлення порушеного права власності на квартиру, зазнала моральної шкоди, яку оцінила у розмірі 20 000 грн.
3. З огляду на зазначене, з метою поновлення свого права просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 жовтня 2013 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Арабаджи К. Г. та зареєстрований у реєстрі за номером 3-1791;
- скасувати запис про право власності № 2805255 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176699451101;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
4. Ухвалою від 05 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси залучив до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 04 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, відмовив у задоволенні позову.
6. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідачем ОСОБА_3 як покупцем були виконані належним чином всі обов`язки за договором купівлі-продажу, кошти від продажу нерухомості отримані продавцем до укладення договору, що спростовує доводи позивача щодо необізнаності стосовно природи договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У січні 2026 року представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
8. Мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без врахування правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 18 червня 2014 року у справі № 6-69цс14, від 21 жовтня 2015 року у справі № 2-202цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2087цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 461/4980/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/1992/15, від 20 березня 2019 року у справі № 308/3593/17, від 24 червня 2020 року у справі № 405/2719/17, від 18 грудня 2020 року у справі № 541/2898/16, від 13 липня 2022 року у справі № 643/744/20, від 30 липня 2025 року у справі № 456/2405/23 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
9. Також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме неправильно визначили підстави позову, на які посилалася позивач; не вирішили питання наявності умислу у діях відповідача; не врахували, що саме через сукупність обтяжливих обставин, як тяжка хвороба, похилий вік, скрутне матеріальне становище, позивач уклала оспорюваний договір; не врахували, що відповідач безпідставно стверджував про самостійний пошук позивачем нотаріуса, здійснення інших підготовчих дій для укладення договору купівлі-продажу, оскільки ці дії вживалися саме відповідачем та становили комплекс запланованих дій з заволодіння майном позивача; суди не встановили ким та коли була знята готівка з банківського рахунку та чи відбувалося це до підписання оспорюваного договору позивачем; не врахували, що проведенню експертизи з дослідження належності підпису на квитанції про отримання коштів саме позивачу перешкодив відповідач, не надавши оригінал квитанції для дослідження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Сервисы для юристов