ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 274/8484/24
провадження № 61-9613св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Семенівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Андрій Олександрович, на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року у складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Коломієць О. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (далі - Семенівська сільська рада) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2023 року у справі № 274/4751/23 встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та двоюрідною бабою ОСОБА_1
18 липня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука В.А. (далі - приватний нотаріус Богатирчук В. А.) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 майновий пай у розмірі 7 212,00 грн, який перебуває в Колективного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» (далі - КСП «Хлібороб»), після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак постановою приватного нотаріуса Богатирчука В. А. від 18 липня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на підставі статей 529-532 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) щодо можливого та передбаченого законодавством кола спадкоємців, які закликаються до спадкування, прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статті 49 Закону України «Про нотаріат», пунктів 4.1,
4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22 лютого 2012 року № 282/20595, зазначена нотаріальна дія не може бути вчинена.
Посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , позивач просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після смерті двоюрідної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 земельну частку (пай) розміром 2,41 га в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості), із землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Хлібороб», що належала померлій на підставі сертифіката на земельну часку (пай) серії ЖТ № 0094915; майновий пай, розміром 7 212,00 грн, який перебуває в КСП «Хлібороб», що належав померлій на підставі свідоцтва про право на майновий (пай) серії ЖИ-6 № 057893.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.
У розумінні статей 529, 530 ЦК Української РСР позивач не є спадкоємцем ані першої, ані до другої черг спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , а отже не має права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 в силу положень ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук А. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 196/1277/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 686/23049/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 556/109/15-ц та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася у 2003 році, тобто до набрання чинності ЦК України, але не була прийнята ніким із спадкоємців, а тому позивач як двоюрідний внук спадкодавця ОСОБА_2 є спадкоємцем п`ятої черги за законом відповідно до статті 1265 ЦК України.
Сервисы для юристов