ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 716/664/25
провадження № 61-3658св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Мороз Євгенія Василівна, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2025 року у складі судді Стрільця Я. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у складі колегії суддів Кулянди М. І., Одинака О. О., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належним майном шляхом виселення із житлового будинку.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок на АДРЕСА_1 . В ньому зареєстровані та проживають її батько ОСОБА_6 та її племінник ОСОБА_7 .
Позивачка посилається на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично проживали у місті Чернівцях, проте 25 лютого 2022 року вони без її дозволу вселилися до будинку та проживають наразі зі своїми малолітніми дітьми у цьому будинку без реєстрації.
Вказує на те, що відповідачі не піклуються про її батька ОСОБА_6 , не цікавляться його здоров`ям, не розмовляють з ним.
Утриманням будинку займається позивачка, яка прибирає кімнати свого батька, приносить йому їжу, допомагає заготовлювати дрова на зиму. За комунальні послуги, зокрема газ та світло, сплачує онука ОСОБА_6 . ОСОБА_8 за кошти останнього. Відповідач ОСОБА_2 повертає заборгованість за сплачені комунальні послуги із затримкою у два-три місяці.
Позивачка зазначає, що сім`я відповідачів має інше житло, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та має змогу там проживати, однак вони в добровільному порядку відмовляються звільнити спірне житло.
Вказує, що відповідачі не є членами сім`ї власника житла та, проживаючи в ньому, чинять перешкоди власнику в користуванні цим майном, а тому вони мають бути виселені примусово.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд, усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядженні її власністю, а саме належним їй на праві власності житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом виселення із нього відповідачів з малолітніми дітьми.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Заставнівський районний суд Чернівецької області від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виселення відповідачів, в тому числі малолітніх дітей, із житлового будинку, який є їх єдиним житлом, і які не мають іншого придатного для проживання житла, сплачують 80 % розміру плати за житлово-комунальні послуги та загалом характеризуються позитивно за місцем свого проживання, становитиме надмірний тягар для них та за обставин цієї справи є непропорційним втручанням у право на повагу до житла.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 проживає у спірному житлі з моменту народження, була членом сім`ї власників (користувачів) житла; попередні власники житла (її дід з бабою) не оспорювали права ОСОБА_2 на користування житлом; ОСОБА_2 отримала дозвіл колишнього власника (вважаючи його власником житла, оскільки її не було повідомлено про укладення договору дарування) на продовження проживання у житловому будинку разом із власною сім`єю, водночас позивачка як новий власник житла з 2021 року знала про обставини проживання в будинку ОСОБА_2 (з народження), її дітей (з народження) та ОСОБА_3 (з 2022 року) та не заперечувала до квітня 2025 року.
З огляду на наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд відхилив доводи позивачки про наявність у відповідачів іншого придатного житла, та виснував, що, ураховуючи пропорційність втручання у права сторін, немає підстав для виселення відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Мороз Є. В., просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 522/16228/19-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/11778/21.
Сервисы для юристов