Постанова
Іменем України
26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 583/5369/24
провадження № 61-4293св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності
за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратурина рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2025 року, постановлене суддею Сидоренком Р. В., та постанову Сумського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Собини О. І., Криворотенка В. І., Щербаченко М. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - ГУ ДКСУ в Сумській області), у якому просив стягнути з відповідачів на свою користь 984 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
2. Позов мотивував тим, що вироком від 11 грудня 2020 року у справі № 583/4317/13-к, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, Охтирський міськрайонний суд Сумської області, визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 199, частиною третьою статті 15 частиною третьою статті 229, частинами першою та другою статті 204 Кримінального кодексу України (далі - КК України) і виправдав його на підставі недоведеності вчинення ним зазначених кримінальних правопорушень.
Зазначив, що 23 липня 2024 року він звернувся до Львівської обласної прокуратури із заявою, у якій просив виплатити справедливу компенсацію за роки кримінальних переслідувань (з 2013 по 2024 рік), але відповіді не отримав.
Послався на те, що перебування під слідством і судом, починаючи із жовтня 2013 року (внесення відомостей про кримінальні правопорушення, які йому були інкриміновані у вину) і до січня 2024 року (постановлення остаточної ухвали Сумського апеляційного суду, за якою набрав законної сили вирок, яким його виправдали) весь цей час у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього він зазнавав душевних страждань, які полягали у приниженні його честі та гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Пояснив, що втратив душевний спокій, весь час поки продовжувалися слідство і суд він перебував у стані постійного стресу. Його нормальні життєві зв`язки були суттєво порушені та він був змушений докладати значних зусиль для організації свого життя. Був порушений нормальний життєвий порядок, оскільки він проживав у місті Черкаси, проте мав прибувати до судів, розташованих в Сумській області. Він залежав від цих факторів. Не міг знайти достойної роботи, позаяк тривалий час не міг відновити своє «добре ім`я». Втратив роки життя і можливість відновити попередній стан життя.
Зауважив, що розмір моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності він обрахував за 123 місяці з розрахунку по 8 000,00 грн за місяць притягнення до кримінальної відповідальності із 30 жовтня 2013 року (завершення досудового розслідування, ознайомлення з матеріалами, спрямування до суду) і до 29 січня 2024 року (остаточного розгляду апеляційним судом Сумської області), що становить 984 000,00 грн.
Позиція інших учасників справи
3. У відзиві на позов Львівська обласна прокуратура просила відмовити у позові через недоведення належними і допустимими доказами факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і заявленою позивачем шкодою та її розміром.
Зауважила, що у 2014 році місцевий суд визнав винним позивача у вчиненні кримінальних правопорушень і призначив відповідне покарання. Проте цей вирок був скасований у зв`язку з неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначила, що при постановленні виправдувального вироку, суд взяв до уваги, що немає можливості дослідити законність здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, оскільки ухвали суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо обвинувачених були знищені в ході подій, що мали місце 18-20 лютого 2014 року у приміщеннях прокуратури Львівської області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області).
Звернула увагу на те, що також підставою для ухвалення виправдувального вироку було те, що речові докази у справі були знищені, конфісковані чи реалізовані на виконання вироку суду, що набрав законної сили ще у 2014 році, отже, суд констатував неможливість задоволення клопотань сторони захисту щодо повторного їх дослідження.
Крім цього, наголосила, що задоволення позовних вимог може спричинити надмірне навантаження на видатки Державного бюджету, що неможливо допустити саме зараз, коли Україна перебуває у воєнному стані.
4. ГУ ДКСУ в Сумській області у відзиві просило відмовити у позові та виключити його з числа відповідачів, оскільки відповідно до чинного законодавства України казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин.
Зазначило, що на час відкриття провадження у справі ані Державна казначейська служба України, як самостійний суб`єкт правовідносин, ані її працівники не вчиняли жодних незаконних дій та не допускали протиправної бездіяльності стосовно позивача, що могло б порушити його законні права та інтереси.
Наголосило на безпідставності вимоги про стягнення з нього судових витрат, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та прокуратурою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. Суди встановили, що органом досудового слідства ОСОБА_1 разом з іншою особою обвинувачувались у тому, що в групі з невстановленими досудовим слідством особами на території колишнього консервного заводу імені Петровського на АДРЕСА_1 відкрили підпільний цех з виготовлення тютюнових виробів з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво, використовуючи при цьому знаки для товарів виробника «VІСЕRОY», ліцензійним користувачем торгової марки якого є Публічне акціонерне товариство «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки».
6. 30 листопада 2012 року за результатами розгляду матеріалів оперативного підрозділу слідчий Личаківського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Кримінальному провадженню присвоєний № 12012150040000081.
7. У межах цього кримінального провадження 18 травня 2013 року ОСОБА_1 затримали у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 199 КК України.
Сервисы для юристов