ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 496/3604/22
провадження № 61-3418св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року у складі судді Горяєва І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міщенко М. В., за реєстровим № 3521, відповідно до умов якого вона надала у власність відповідача грошові кошти у розмірі 8 938 210 грн, а останній зобов`язувався повернути позику у строк до 29 червня 2022 року та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % від суми позики за весь період (пункт 1 договору позики).
Укладення договору позики було здійснено за згодою її чоловіка - ОСОБА_4 та згодою дружини відповідача - ОСОБА_3 , що підтверджується їхніми особистими заявами (пункт 11 договору позики від 29 грудня 2020 року).
Згідно з пунктом 2 договору позики від 29 грудня 2020 рокусторони домовилися про те, щодатою отримання позики є дата списання грошових коштів з її розрахункового рахунку.Відповідно до виписки по її особовому рахунку списання грошових коштів з її розрахункового рахунку у розмірі 8 938 210 грн відбулося 29 грудня 2020 року.
Вказувала, що 29 грудня 2020 року шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача вона належно виконала умови договору позики та надала відповідачу грошові кошти.
Проте, свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав, станом на 05 серпня 2022 року суму позики не повернув, а сплатив лише проценти за користування грошовими коштами у розмірі 89 382,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 грудня 2020 року № 1.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 29 грудня 2020 року у розмірі 8 938 210 грн.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06 квітня 2023 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 29 грудня 2020 року у розмірі 8 938 210 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 порушив умови договорів позики та не повернув позивачці отримані у позику грошові кошти. Оскільки договір позики укладений ОСОБА_2 за згодою дружини ОСОБА_3 , яка не довела, що грошові кошти отримувалися її чоловіком у позику не в інтересах сім`ї, а на його особисті потреби, тому наявні правові підстави для покладення на відповідачів солідарного обов`язку з повернення суми боргу.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а районний суд дав належну оцінку доказам та доводам позовної заяви. Суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що договір позики укладено ОСОБА_2 всупереч інтересам його сім`ї, а також того, що кошти, одержані за договором, використані не в інтересах сім`ї.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення районним судом норм процесуального права у зв`язку із незабезпеченням участі його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки відповідно до протоколу судового засідання районного суду від 21 вересня 2023 року при спробі здійснити дзвінок представнику відповідача, на номер телефону який був зазначений ним у клопотанні, встановлено, що абонент знаходиться поза зоною доступу. У подальшому під час розгляду адвокат Каланжов В. М. вийшов на відео зв`язок, пояснивши, що знаходиться за кордоном і в нього поганий зв`язок. Суд вважав, що районний суд вжив всіх заходів для забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні, а ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідне клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Сервисы для юристов