Постанова ВССУ від 25.12.2025 року у справі №497/2923/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 497/2923/23

провадження № 61-10505св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа- Болградський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року у складі судді Кравцової А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Вадовської Л. М., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Болградський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання особи на території України.

Заяву мотивовано тим, що її матір - ОСОБА_2 - постійно проживала на території України, (на той час - Українська СРСР) з дня її народження і до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вказаного зазначила, що її рідна матір ОСОБА_3 народилася у грудні 1944 року у селі Виноградівка (колишня назва - село Курчій) Болградського району Одеської області, де проживала разом зі своїми батьками з моменту народження і до одруження.

Після одруження її мати разом з чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на характер його роботи переїхала до міста Чадир-Лунга, Республіка Молдова (на той час - Молдавська СРСР).

28 грудня 2022 року згідно з договором купівлі-продажу заявниця придбала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , тому вона бажає отримати громадянство України або посвідку на проживання в Україні.

Для отримання громадянства України або посвідки на проживання в Україні їй потрібно надати докази постійного проживання будь-кого з близьких родичів на території України (або Української СРСР), однак такі відомості щодо її батьків документально підтвердити вона не може, тому змушена звернутися до суду.

Болградський районний суд Одеської області рішенням від 12 березня 2024 року задовольнив вимоги зазначеної вище заяви. Встановив юридичний факт та визнав, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживала на території України (на той час Української СРСР) з дня її народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_11 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Болградського районного суду Одеської області від 12 березня 2024 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначила, що на момент розгляду судом справи заявниця не отримала довідку з архіву про народження своєї матері, та деякі інші документи з Республіки Молдови, однак, отримавши, з`ясувала, що дата народження матері, її ім`я і прізвище в архівній довідці та в інших доказах відрізняються, тому заявниця, на момент звернення до суду із заявою про встановлення юридичного факту просила визнати факт у помилковому варіанті - без врахування цих обставин - доказів, які були отримані нею лише під час виконання судового рішення і містять відомості, що мають суттєве значення і вплинули б на рішення суду, якби про їх існування було відомо суду до ухвалення остаточного рішення у справі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Болградський районний суд Одеської області рішенням від 24 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнив.

Встановив та визнав, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживала на території України (на той час Української СРСР) з дня її народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_12 року і до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги заявниці є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) оскаржило її в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд постановою від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишив без задоволення, рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, керуючись власними інтересами, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Оскільки законом не визначено іншого, окрім судового, порядку встановлення факту постійного проживання на території України, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 у зв`язку з визнанням їх доведеними.