ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 541/4614/24
провадження № 61-15539св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня 2025 року в складі судді Вірченко О.М.та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в складі колегії суддів Лобов О. А., Пилипчук Л. І., Триголов В. М.
усправі за позовом ОСОБА_1 до Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Миргород», тимчасово виконуючого обов`язки начальника Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Миргород» ОСОБА_3, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконними повідомлення від 12 листопада 2024 року № 33/9-968 про відмову у переведенні на посаду заступника начальника центру з розвитку, повідомлення від 13 листопада 2024 року № 33/9-970 про відмову у переведенні на посаду інженера з організації та ремонту адміністративно-управлінського персоналу Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України «Миргород» (далі - МРЦ МВС України «Миргород»);
- визнати незаконним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника МРЦ МВС України «Миргород» від 15 листопада 2024 року № 216/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновити його на посаді заступника начальника МРЦ МВС України «Миргород» із загальних питань з 18 листопада 2024 року;
- стягнути з МРЦ МВС України «Миргород» на його користь понесені судові витрати, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2024 року до дня ухвалення рішення;
- визнати службову особу ОСОБА_3 винним у його незаконному звільненні з посади заступника начальника МРЦ МВС України «Миргород» з загальних питань 18 листопада 2024 року та покласти на нього обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну МРЦ МВС України «Миргород» у зв`язку з оплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач посилався на те, що з 14 вересня 2013 року він працював на посаді заступника начальника МРЦ МВС України «Миргород» з загальних питань. 03 березня 2022 року його звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року його поновлено на роботі 10 січня 2024 року.
16 вересня 2024 року від тимчасово виконуючого обов`язки начальника МРЦ МВС України ОСОБА_3 він отримав попередження про скорочення штату та заплановане звільнення 18 листопада 2024 року, яким його ознайомлено із переліком вакантних посад, що можуть бути запропоновані для його подальшого працевлаштування у випадку наявності відповідного рівня освіти, спеціальності та кваліфікації, а також переважного права на залишення на роботі. 04 листопада 2024 року він подав заяву про переведення його на посаду заступника начальника центру з розвитку, однак 12 листопада 2024 року отримав повідомлення № 33/9-968 про відмову у задоволенні вказаної заяви з підстав невідповідності його освіти посаді заступника центра з розвитку. Одночасно з повідомленням йому запропоновано перевестися на одну із вакантних посад, що відповідатиме його рівню освіти, спеціальності та кваліфікації. Того ж дня він подав заяву про переведення на посаду інженера з організації експлуатації та ремонту, однак 13 листопада 2024 року отримав повідомлення № 33/9-970 про відмову у задоволенні заяви, оскільки наказом тимчасово виконуючого обов`язки начальника МРЦ МВС України від 11 листопада 2024 року № 176/к/тр на зазначену посаду переведено ОСОБА_4 відповідно до раніше поданої ним заяви про переведення, а також йому запропоновано перевестися на одну із вакантних посад, що відповідає його рівню освіти, спеціальності та кваліфікації. 18 листопада 2024 року його звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі наказу від 15 листопада 2024 року № 216/к/тр.
Позивач посилався на те, що він має право на заняття посади заступника начальника центру з розвитку, кандидат на яку повинен мати вищу освіту II рівня за ступенем магістра спеціальності галузі знань «Управління та адміністрування» або «Публічне управління» та адміністрування», або «Право», або за спеціальністю «Економіка» галузі знань «Соціальні та поведінкові науки», стаж роботи за фахом не менше 5 років. Він має переважне право на заняття цієї посади з урахуванням наявної у нього освіти, стажу роботи, тощо.
Відповідач не надав не пізніше як за три місяці до запланованого звільнення первинній профспілковій організації інформацію щодо цього заходу, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень.
Позивач наполягав, що роботодавець не виконав вимог статті 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12 травня 2025 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відмовлено в задоволенні позову.
05 листопада 2025 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що наявність освіти І рівня за ступенем бакалавра за напрямом підготовки «Економіка і підприємництво», отримання позивачем повної вищої освіти за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво», а також навчання на І курсі у вищому навчальному закладі з метою здобуття ІІ (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» освітньої програми «Кадровий менеджмент» не дають ОСОБА_1 права займати посаду заступника начальника центру з розвитку. Заяву про переведення на посаду інженера з організації експлуатації та ремонту адміністративно-управлінського персоналу ОСОБА_1 подано 12 листопада 2024 року, тоді як наказом від 11 листопада 2024 року № 176/к/тр на цю вже було переведено іншу особу відповідно до раніше поданої заяви про переведення від 08 листопада 2024 року. У період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Дослідивши копії штатного розпису МРЦ МВС «Миргород» станом на 16 вересня 2024 року, тобто на час попередження ОСОБА_1 про скорочення штату та заплановане звільнення, а також станом на 18 листопада 2024 року - день звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, суди зробили висновок про те, що відповідачем ОСОБА_1 були запропоновані всі вакантні посади, останній мав право вибору посад на власний розсуд, мав можливість з`ясувати у роботодавця кваліфікаційні вимоги до тієї чи іншої посади і з урахуванням здобутої ним освіти звернутися до відповідача із відповідною заявою про його переведення. Під час звільнення позивача відповідачем дотримані вимоги трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня
2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 листопада
Сервисы для юристов