ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 544/1061/19
провадження № 61-4299св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Пирятинська міська рада Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гордієнка Юрія Петровича на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2024 року у складі судді Сайко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2025 року у складі колегії суддів: Бутенка С. Б., Обідіної О. І., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувати вказане нерухоме майно з незаконного володіння ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 16 вересня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вона є спадкоємицею майна ОСОБА_3 за заповітом і прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про отримання спадщини.
До складу спадкового майна входять у тому числі будівельні матеріали, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належали ОСОБА_3 (замовнику будівництва), та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво приміщення адміністративно-готельного комплексу заплановано відповідно до робочого проекту, отже не є самочинним будівництвом. Будівельними матеріалами, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, незаконно володіє та користується ОСОБА_2 , який вважає, що цей об`єкт належить йому, оскільки знаходиться на його земельній ділянці, та, відповідно, не визнає право позивачки.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , право власності на вказаний комплекс, що розташований на АДРЕСА_1 та складається з нежитлової будівлі торговельного комплексу «А-1», сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3, перейшло до ОСОБА_2 . Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку під торговельним комплексом та прилеглу територію, площею 0,1500, га перейшло до ОСОБА_2 . При цьому об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу - не був ні предметом договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року, ні будь-яких інших правочинів, за якими це майно могло перейти у власність ОСОБА_2 , а тому він не має на нього жодних прав.
У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Суди розглядали справу неодноразово.
Пирятинський районний суд Полтавської області рішенням від 16 липня 2020 року позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що становить 73 % готовності, та знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, належній ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та складаються із: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292 000 шт.; залізобетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв. м; віконних блоків 67,64 кв. м; розчину 177,0 кв. м. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Полтавський апеляційний суд постановою від 14 вересня 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Гордієнка Ю. П. та ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 18 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва, скасував та справу в цій частині передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Пирятинський районний суд Полтавської області рішенням від 23 серпня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 7/8 частин будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що становить 73 % готовності та знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, належній ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються із: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292 000 шт.; залізобетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв. м; віконних блоків 67,64 кв. м; розчину 177,0 куб. м. В решті позову відмовив. У порядку повороту виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 96,00 грн та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 11 250,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги про визнання права власності права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва, є доведеними та обґрунтованими. При цьому суд вважав, що за життя ОСОБА_3 за договором дарування прийняв в дар незакінчений будівництвом торговельний комплекс, готовність якого становила 28 %, та продовжував будівництво об`єкта, на яке закупив та використав будівельні матеріали, що на даний час у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу земельної ділянки та торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року тепер перебувають у володінні ОСОБА_2 . Оскільки об`єкт незавершеного будівництва не був предметом договорів купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року та фактично будувався за кошти ОСОБА_3 , тому ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті її чоловіка має право на будівельні матеріали в порядку спадкування за заповітом.
Сервисы для юристов