ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 456/2108/24
провадження № 61-16061св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Боремельської сільської ради Дубенського району Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2025 року у складі судді Бучківської В. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. З червня 2015 року відповідач тимчасово проживав у м. Києві, однак їхні шлюбні відносини продовжувалися. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина ОСОБА_5 . Запис про батька дитини проведено за її заявою, оскільки відповідач відмовився написати заяву про визнання батьківства, хоча факт батьківства ним не оспорювався. У подальшому, після припинення фактичних шлюбних відносин, відповідач перестав цікавитися життям сина та його матеріально утримувати, одружився з іншою жінкою, з якою на цей час проживає та має неповнолітню дитину.
Заочним рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 06 вересня 2021 року у справі № 2/558/6/21 задоволено її позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів. Однак, відповідач не піклується про дитину з дня його народження, не проявляє інтересу до його навчання, стану здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує дитині необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Відповідач, покладених на нього законом батьківських обов`язків не виконує, не бере участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Відповідач з лютого 2024 року не сплачує аліментів, визначених рішенням суду.
У зв`язку з наміром позбавити відповідача батьківських прав щодо сина, вона звернулася до Органу опіки та піклування Боремельської сільської ради, рішенням якого затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт оспорювання батьківства в суді, невідвідування сина за його місцем проживання з матір`ю, недостатній розмір аліментів, не можуть вказувати на наявність передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав відповідача стосовно сина, який повідомив, що бажає спілкуватися з рідним батьком.
Суд визнав безпідставними посилання органу опіки та піклування у своєму висновку на те, що позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним, оскільки такий висновок належним чином не є обґрунтованим.
Судом не встановлено такої поведінки батька щодо дитини, яка б давала підстави для висновку про його негативний та шкідливий вплив на сина, тоді як позбавлення дитини спорідненості з батьком матиме негативний вплив на нормальний, гармонійний, всебічний розвиток дитини та її самоусвідомлення.
Суд врахував позицію відповідача, який заперечив проти позбавлення його батьківських прав щодо сина та виявив бажання налагодити відносини та спілкування з сином.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд виходив із того, що це судове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування цього судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами проігноровано встановлені факти, які у своїй сукупності беззаперечно свідчать про свідоме та тривале ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а саме:
Сервисы для юристов