ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 344/16999/24
провадження № 61-5961св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року у складі судді Атаманюка Б. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Луганської В. М., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі -
АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» або НАК «Нафтогаз України»), у якому просив визнати його право на своєчасне одержання належної йому винагороди за працю; стягнути з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на його користь грошові кошти в розмірі 6 219 279,04 грн, що є еквівалентом 150 874,42 дол. США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день подання позовної заяви, з яких: 221 688,30 грн невиплаченої частини заробітної плати та 5 997 590,74 грн середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також відшкодувати 200 000,00 грн завданої моральної шкоди.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що він із квітня 2021 року до грудня 2022 року перебував у трудових відносинах із відповідачем та працював на відведеному йому робочому місці у Філії НАК «Нафтогаз України» в Арабській Республіці Єгипет. Спершу він був працевлаштований на посаді начальника геологічного відділу, пізніше переведений на посаду начальника відділу геологорозвідувальних робіт геологічної групи та в подальшому переведений на посаду заступника головного геолога з визначеним робочим місцем в компанії оператора «Petrosannan Company», а наостанок звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Права та обов`язки сторін в період з квітня 2021 року до грудня 2022 року були обумовлені трудовими договорами: трудовий договір від 13 квітня 2021 року; трудовий договір від 30 червня 2021 року № 008-1/2021; трудовий договір
від 29 червня 2022 року № 004-2/2022.
На його думку, в порушення вказаних трудових договорів відповідачем не виплачено позивачу належну йому до сплати суму базової частини заробітної плати за відпрацьований період часу з березня 2022 року до липня 2022 року
у розмірі 5 395,32 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день подання позову складає 221 688,30 грн, які він просить стягнути із відповідача.
Крім того, враховуючи триваючий характер порушення прав позивача зі сторони відповідача, він просив стягнути із відповідача середній заробіток за весь час затримки і невиплати належних йому до сплати всіх сум від підприємства по день фактичного розрахунку, який складає 145 479,10 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день подання позову складає 5 997 590,74 грн.
Щодо моральної шкоди зазначив, що після початку повномасштабного вторгнення російських загарбників із сторони директора філії НАК «Нафтогаз України»
в Арабській Республіці Єгипет (далі - Філії) Федора Баюка розпочався моральний тиск на позивача як працівника товариства із погрозами непродовження із ним трудового договору на новий строк (звільнення) у разі непідписання заяви про нібито безповоротне та безкомпенсаційне утримання 30 % із заробітної плати позивача на неконкретизовані цілі під виглядом підтримки ЗСУ чи гуманітарної допомоги громадянам, постраждалим від російської агресії. Вказана заява була фактично підписана позивачем під психологічним і економічним тиском керівника Філії Федіра Баюка наприкінці квітня 2022 року. Вважав, що такі дії керівника Філії фактично позбавили його можливості вільно розпоряджатися власними грошовими коштами та завдали йому моральної шкоди, яка виявилася у душевних стражданнях, приниженні його честі і гідності.
Зважаючи на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 23 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що утримання із заробітної плати позивача здійснювалися відповідачем за особистою письмовою заявою ОСОБА_1 , що узгоджується із положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оплату праці» та не суперечить вимогам частини другої статті 127 КЗпП України. При цьому судом не встановлено факту психологічного і економічного тиску керівника Філії на позивача, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Із підстав недоведеності судом також відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування на його користь завданої моральної шкоди.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2025 року - без змін, оскільки дійшов висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що утримання із заробітної плати
Сервисы для юристов