Постанова ВССУ від 25.02.2026 року у справі №278/6260/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 278/6260/23

провадження № 61-15272св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Виробничий сільськогосподарський кооператив «Світоч»,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2024 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у складі колегії суддів Шевчук А. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Світоч» (далі - ВСК «Світоч») про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності та зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що у 2018 році ОСОБА_1 з метою придбання квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ВСК «Світоч», звернувся до кооперативу з відповідною заявою.

12 березня 2018 року на загальних зборах кооперативу вирішено продати ОСОБА_1 спірну квартиру за ціною 49 190,00 грн.

20 березня 2018 року на виконання досягнутих домовленостей позивач заплатив зазначену суму коштів, які вніс через касу кооперативу, проте останній відтермінував оформлення договору купівлі-продажу з різних причин, зокрема через відсутність коштів на здійснення нотаріального посвідчення договору, зайнятість голови кооперативу тощо).

Надалі позивач підготував та 30 листопада 2018 року надав на підпис ВСК «Світоч» у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири, де окремим пунктом зазначено, що сторони взяли на себе зобов`язання здійснити його нотаріальне посвідчення.

ОСОБА_1 неодноразово намагався домовитися із відповідачем про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири, але будь-яких дій зі сторони ВСК «Світоч» щодо цього не вчинялося. Крім того, керівництво кооперативу фактично повідомило його про відсутність підстав для нотаріального посвідчення договору. Усі дії відповідача свідчать не про наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали присутність представника в нотаріальній конторі, а спрямовані на ухилення від нотаріального посвідчення договору після отримання фактичної оплати за об`єкт нерухомості.

Позивач зазначав, що сторони узгодили всі істотні умови договору купівлі-продажу квартири, а також вчинили дії на його виконання, зокрема ВСК «Світоч» звільнив приміщення квартири, передав покупцеві ключі від неї та всі необхідні документи, а ОСОБА_1 сплатив обумовлену суму коштів у повному обсязі.

Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд:

визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2018 року, укладений між ним та ВСК «Світоч», у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення внаслідок безумовного ухилення відповідача від його посвідчення;

визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1

визнати право ОСОБА_1 на державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 як таке, що виникло до моменту внесення даних щодо відкритих стосовно ВСК «Світоч» виконавчих проваджень до Єдиного реєстру боржників.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Житомирський районний суд Житомирської області заочним рішенням

від 27 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири та що втрачена можливість з будь-яких причин його посвідчити.

Дійшов висновку, що спірний договір не був нотаріально посвідчений з об`єктивних причин, які є тимчасовими, отже, не доведено підстав для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України.