ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 161/342/24
Провадження № 61-3487св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ольховського Миколи Вікторовича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2024 року в складі судді Рудської С. М., постанову Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року та додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2025 року в складі колегії суддів Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права на користування житлом за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 19 листопада 2004 року він та ОСОБА_1 уклали шлюб, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_4 .
У вересні 2004 року він заселився на постійне проживання в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності батьку відповідачки - ОСОБА_5 та його брату - ОСОБА_6 , а тому він вселився у будинок як член їх сім`ї. З того часу він приймав участь в утриманні та обслуговуванні житлового будинку, а також у неодноразових капітальних ремонтах та реконструкції житла на рівні з його власниками.
27 січня 2011 року ОСОБА_6 подарував належну йому частку в спірному майні своєму сину - ОСОБА_3 . Останній погоджував проживання позивача в будинку та не висловлював щодо цього жодних заперечень.
31 березня 2017 року ОСОБА_5 подарував належну йому частку в спірному майні своїй дочці ОСОБА_1 . Відтак позивач продовжував проживати в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 як чоловік співвласниці житла.
31 грудня 2021 року за вказаною адресою сталася пожежа, в результаті якої уся частина житлового будинку, яка перебуває у власності відповідачки, була частково пошкоджена або ж повністю знищена. Ним та його дружиною прийнято рішення про відновлення житла. З цією метою він запозичував кошти у своїх знайомих та брав кредити у фінансових установах.
13 березня 2022 року у зв`язку із введенням на території України воєнного стану ОСОБА_1 разом з їх спільною дочкою виїхали за кордон. Позивач залишився в Україні, продовжував відновлювати пошкоджений пожежею будинок, сплачувати комунальні платежі, а також доглядав за прибудинковою територією. Прохання зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 відповідачі залишали без задоволення, а наразі взагалі оспорюють його право проживання в житловому будинку.
Просив суд визнати за ним право на користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому зазначила, що вона є власницею 59/100 часток спірного будинковолодіння, в яке позивач вселився як її чоловік після їх одруження. У 2021 році їх подружні відносини із ОСОБА_2 припинилися через неправомірні дії останнього щодо неї, а після введення на території України воєнного стану вона з дочкою виїхала за кордон. Вона має намір повернутися додому та продовжувати проживати у своєму житлі, однак факт проживання в ньому відповідача за зустрічним позовом позбавляє її права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Вказує, що вона не забезпечена будь-яким іншим житлом, їх спільне проживання із ОСОБА_2 неможливе через загрозу, яка існує для неї через дії останнього. Натомість ОСОБА_2 зареєстрований за місцем проживання своїх батьків, а тому він забезпечений житлом.
Просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та виселити його із вказаного житла.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
25 жовтня 2024 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
14 листопада 2024 року додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
11 лютого 2025 року постановою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2024 року залишено без змін.
04 березня 2025 року додатковою постановою Волинського апеляційного суду стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн, по 1 500,00 грн з кожного.
Суди керувалися тим, що, враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, тобто факт вселення та проживання позивача за первісним позовом протягом тривалого часу як члена сім`ї власника житлового будинку, участь в обслуговуванні, понесення витрат на відновлення будинку після пожежі, ОСОБА_2 беззаперечно має право користування житлом, яке відповідачка за зустрічним позовом не визнає.
ОСОБА_2 з 2004 року постійно проживає, хоч і не зареєстрований, в спірному житловому приміщенні. Жодних доказів того, що останній систематично руйнує чи псує жиле приміщення, використовує його не за призначенням, систематично порушує правила соціалістичного співжиття, робить неможливим для інших спільне проживання з ними, не надано.
Сервисы для юристов