ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 131/191/25
провадження № 61-12234св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та її представника адвоката Гончара Олександра Івановича на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Оніщука В. В., Копаничук С. Г., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2019 року у справі №131/1286/19. З відповідачкою у нього є спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачкою їхня спільна дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
3. На підставі судового наказу Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 червня 2019 року у справі № 131/720/19 з нього стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на сина - ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з
03 червня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
4. Зазначав, що з 20 жовтня 2022 року по 06 вересня 2024 року він, військовослужбовець ЗСУ, перебував у полоні.
5. Відповідачка, як законний представник неповнолітньої дитини, звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 30 травня 2023 року про виплату їй грошового забезпечення, яке належало до виплати йому - солдату ОСОБА_1 в період його перебування у полоні.
6. Згідно з картками особового рахунку військовослужбовця за 2022-2024 роки, які додано до листа Військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2024 року вих. № 3655, з його грошового забезпечення утримувалися аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця. Після проведення обов`язкових відрахувань, грошове забезпечення у період його перебування в полоні виплачувалося відповідачці, як законному представнику дитини. Загальна сума виплачених коштів склала 2 334 819,86 грн, з них: за 2022 рік (з 20 жовтня 2022 року по
31 грудня 2022 року) в сумі - 76 116,12 грн; за 2023 рік в сумі - 1 551 813,70 грн; за 2024 рік (з 01 січня 2024 року по 06 вересня 2024 року) в сумі - 706 890,04 грн.
7. Посилався на те, що розмір аліментів на утримання його сина стягувався у максимальному розмірі, що забезпечувало потреби дитини. Водночас, відповідачка додатково отримала 2 334 819,86 грн, які суттєво перевищують реальні витрати на утримання неповнолітнього і які не були витрачені на дитину.
8. Зазначав, що після повернення з полону він звернувся до відповідачки з вимогою повернути отримане нею грошове забезпечення, за виключенням аліментів на дитину. Однак, відповідачка вимогу проігнорувала, грошові кошти не повернула у повному обсязі.
9. Вважав, що отримані відповідачкою кошти є такими, що не належали їй, оскільки Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), передбачає виплату коштів сім`ям військовослужбовців на період їхнього перебування у полоні, а після повернення з полону його право на отримання власного грошового забезпечення відновлюється. Зазначені грошові кошти підлягають поверненню йому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
10. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 1 447 087,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідачки
11. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що вона на законних підставах, як законний представник їхнього сина ОСОБА_1 , отримувала виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 під час його перебування у полоні. Після того, як ОСОБА_1 повернувся з полону вона під розписку від 15 вересня 2024 року передала йому готівкових коштів в сумі
100 000,00 грн та за розпискою від 16 вересня 2024 року - в сумі 60 000,00 грн.
Сервисы для юристов