ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 202/2039/24
провадження № 61-11665св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2025 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк»), у якому просив зобов`язати АТ «Акцент-Банк» вибачитися перед ним шляхом відповідної публікації на вебсайті https://a-bank.com.ua за приниження його гідності та душевні страждання, заподіяні внаслідок вимагання через телефонні дзвінки та SMS-повідомлення у нього сплати неіснуючого боргу; стягнути з АТ «Акцент-Банк» на свою користь 2 453 023,79 грн на відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 14 квітня 2021 року Комунарський районний суд міста Запоріжжя постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі № 333/3020/20 за позовом АТ «Акцент-Банк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з тим, що з 29 червня 2017 року до 30 червня 2020 року він був військовослужбовцем і на нього поширювалася дія частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За змістом цієї правової норми військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, зокрема перед банками, а також відсотки за користування кредитом не нараховуються. Ця обставина виключила можливість задоволення заявленої банком позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками. Водночас він погасив наявну в нього заборгованість перед банком у розмірі 12 500,00 грн.
В ухвалі про закриття провадження у справі, яка набрала законної сили, суд вирішив питання про розподіл судових витрат і компенсував АТ «Акцент-Банк» сплачений ним судовий збір за рахунок коштів державного бюджету. Тобто питання щодо його заборгованості перед банком вирішене. Інших кредитів, банківських карток та заборгованості перед відповідачем він не має.
З 24 лютого 2024 року він перебуває у лавах Збройних Сил України на посаді старшого солдата та обліковується за військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Водночас з початку 2022 року і дотепер на його номер мобільного телефону постійно, з невеликою періодичністю, надходять SMS-повідомлення та телефонні дзвінки з кол-центру АТ «Акцент-Банк» з вимогою погасити заборгованість перед банком, яка випливає із суми раніше сплаченого судового збору у справі № 333/3020/20, що оформлена як кредит. Ця обставина є переслідуванням без правових підстав. Вона систематично протягом тривалого часу завдає йому сильних душевних хвилювань, приниження гідності та відчуття несправедливості, оскільки борг перед відповідачем давно погашений у повному обсязі. Небажання представників відповідача чути його доводи та розібратися у ситуації, що склалася; доволі частий тяжкий емоційний фон, який він вимушений переживати, перебуваючи в лавах Збройних Сил України, які ведуть активні бойові дії із захисту України, спричиняють йому моральної шкоди, що полягає у систематичному приниженні його гідності та душевних стражданнях. Враховуючи, що його дохід за 2022-2023 роки сумарно становить 2 453 023,79 грн, а його тероризування постійно та систематично відбується протягом всього цього періоду, розумним і справедливим способом відновлення його прав є компенсація моральної шкоди у розмірі 2 453 023,79 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 24 березня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що, проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, він дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності протиправної поведінки з боку АТ «Акцент-Банк» у зв`язку зі здійсненням телефонних дзвінків, направленням SMS-повідомлень і нагадуванням про необхідність сплатити судовий збір.
Зауважив, що, не отримавши ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14 квітня 2021 року про закриття провадження у справі, де зазначено про компенсацію судового збору за рахунок коштів державного бюджету, банк нагадував позивачеві про необхідність компенсувати йому судові витрати зі сплати судового збору. Водночас під час судового розгляду встановлено, що під час телефонної розмови з боку представника АТ «Акцент-Банк» не було образливих, погрожуючих висловлювань на адресу позивача.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
09 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження зазначив те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 28 Конституції України, частин першої, другої статті 23, частини першої статті 270 та статті 275 ЦК України щодо правовідносин, які виникають із заподіяння моральної шкоди військовослужбовцеві, який проходить військову службу за мобілізацією у воєнний час, через безпідставне систематичне та настирливе звернення до нього з вимогами про сплату боргу фінансовій установі та інформування про негативні наслідки у разі несплати такого боргу. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо (не) віднесення таких дій до булінгу (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Сервисы для юристов